Епілог: Найважливіший день

  Минуло сім місяців . Сім повних кошмару , страху i невідомості...
 Все почалося з того , що Маша Нерест довгий час вперто відмовлялася лягати в лікарню , аби долікувати рани. Розмова про таблетки , прохання зі солюзами на очах Арнольда зупинитися, завершувалися скандалом в сім'ї. Дівчина щиро не розуміла що тут такого. Ну так п'є вона пігулки, але ж то для знеболювання. Ну так кожен ранок вона починає зі  жмені пігулок, але ти глянь яка погода на дворі. То сніг , то дощ. Та i взагалі ніяка я не залежна , теж мені вигадав, просто так треба поки не заживуть рани. 

 Правда "тусовочна наркота" для неї дуже скоро стала  заслабка. I постійним її гостем в кишені став пакетик білого порошку, а ранок починався з доріжки на доріжку. Навіть затримки з місячними , i часту нудоту Маша проігнорувала. Вона не дивувалася, що після всього пережитого її організм дав збій. Теж саме стосувалося потемнішання сосків i набухання грудей. 

 Погіршення апетиту , Маша списувала на те що кулінарив Арнольд. А він якось примудрився навіть яєшню спалити. Сюди ж відносила харчові розлади. На постійну втому , що вже стала частиною життя , просто махнула рукою. Тим паче той же білий порошок давав заряд енергії. 
  На роботі , з Арнольдом , з не численними друзями , яких стало ще менше, в дівчини не лагодилося. Її настрій був як хвилі штормового моря. То вона годину проридає з клієнткою ,в якої собачка отруїлася чорною ікрою , то ні з того ні з сього , благим матом пошле подружню пару на межі розлучення. А могла i кинути в них щось важке. 
 Як вишинька на тортi, дівчина перестала влазити у свій одяг. Ваги підтвердили нічний кошмар будь-якої дівчини - вона почала набирати вагу. Притому абсолютно не розуміючи з чого б це. 

 Маша Нерест до останнього не задумувалася над  очевидним, до поки її секретарка Катя, проявляючи чудеса стриманостi, не впіймала  за черговою доріжкою в кабінеті. Тут її терпіння закінчилося. Підбігши до керівниці , вона одним рухом змела бiлу гидоту зі столу . Взявши за грудки , вивішуючи їй розмашисті , щедрі ляпаси, кричучи що аж скло тряслося: 
- Ти що коїш!!! На себе начхати!!! Твоя справа!!! Та ти хоча б про дитину подумай!!!
 Прийшовши до тями, хоча i оглушена криком, Маша піймала руку, занесену для чергового удару, і запитала: 
- Яку ще дитину? 
 Медогляд, пройдений в той же день , підтвердив діагноз секретарки. Вагітність, два місяці.

 Вагітні жінки , заявляють що найгірше в житті це токсикоз . Наркомани, які вирішили зав'язати, вважають ломку найгіршим в житті. Маша Нерест сміється їм в обличчя. Найгірше у світі, це токсикоз у вагітної наркоманки , під час ломки. Коли шлунок вивертає на зовні, а кожен сантиметр тіла, кожен орган в серединi , кожну клітину організм , викручує в пекельних муках. 
 Під Києвом знайшлася спеціальна , закрита клініка , яка спеціалізується на до пологового виношуванні, i пологах , наркозалежних які вирішили залишити дитину. Хоча клініка i мала гарну репутацію , високий відсоток народження дітей, навіть здорових не зважаючи на всі минулі гріхи батьків, але i відсоток смертности як новонароджених, так і породіль був високим. 

  Машi з Арнольдом прямо сказали : 
- Ми зробимо все від нас залежне. Але ми не даємо гарантій не те що здорового немовля, успішних родів, але і того , що вони відбудуться. У вашому стані , під час чергової ломки , цілком може статися викидень. До тог ж знеболювального не буде. При ваших аналізах, i картині вживаних препаратів, надзвичайно великий ризик "до народженої наркозалежностi" - коли дитина вже вiд народження залежить на фізіологічному рівні , від сильнодіючих ликів. Нi, вам звісно будуть давати крапельниці , уколи. Вони придадуть сил, але болю не знімуть. 
 В подавляючій більшості , при вашій симптоматиці , роблять аборт. Тому ми вам пропонуємо...
  Але цього варіанту для Маші не існувало. I Арнольд її підтримав в цьому . Вона , хотіла подарувати життя їх спільній дитині, як би боляче не було. I було боляче. Вигинаючись всім тілом, під черговим наступом ломки, Маша молила небеса про одне : "Господи дай крихітці життя . Не хай народиться маленьке янголятко. Зi мною будь що буде, я заслужила твій гнiв, найлютіших кар. Але збережи дитя". 

 I так день у день, як останній . Кожен як кара, страждання , страх i муки. Не відомість чи доживе маля до ранку. I кожен як благословення i спасіння. Вони пережили цей день. Маленька частинка в серединi продовжує рости, штовхатися . Два сердечка б'ються , не зважаючи нi на що.

 
 I ось настав той самий день. День , найважливіший , найвідповідальніший . День коли Маша мала дати нове життя. 
- Машенька як ти Сонечко? Щось будеш? Щось принести? - цілий день упадав за нею Арнольд. 
- Та заспокойся ти. Таке враження що це тобі кесарів розтин робитимуть - намагалася вона пожартувати , з рано посивівши від переживань , офіційним чоловіком. З її діагнозом ,про сомостiйнi пологи навiть мови не було. 

 Вони розписалися тихо, в колі найблищих друзів, пред тим як Машу лягла в лікарню. Не зважаючи на заперечення нареченої, майбутній чоловік все-таки привіз їй розкішну, білу ,мереживну сукню з довгою фатою. 
- Нащо ти ? - запитала дівчина , розуміючи що не зможе встояти перед такою красою , лежавшою на їх ліжку - Я ж не хотіла. 
- Машенька, Сонечко. У нас по переду ще стільки випробувань - він погладив свою майбутню дружину по животику - Стільки мороку, болі i страху. Хай хоча б цей день , буде хоча б трішки радісним. 

 Маша лежала на кушетці, її везли на операцію люди в стерильних, білих халатах, повністью безликі за шапочками i масками. Арнольд, єдине рідне лице, супроводжував її до дверей операційної, тримаючи за руку. Під натиском одного з лікарів, він випустив руку коханої . 
 Вагітну завезли в сліплячи біле приміщення, надягли маску на обличчя. Декілька ковтків  газу, і свiт навколо поплив , поки остаточно не поринув в морок...