Вибрик долі

Глава 8. Телефонна розмова

Через тиждень, я почала глибоко замислюватись з приводу грошей. Що сказати, не звикла я економити, а тут, так капітально урізати мої кишенькові витрати! Квартиру знімаю, на неї ледве вистачає. А все цей чортовий викладачик! Ну нічого я йому мщуся, на жаль, він починає мені теж відповідати, з нас вже вся група сміється. Коли в останній раз я в нього випадково кинула ручкою Даші, а на мене випадково впала ганчірка від дошки, всі просто покотились зі сміху. Дівчатка були дуже щасливі, бо їм подобався цей ідіот, і вони вважали, що він проявляє мені знаки уваги. 
Але зараз при мені лежала інша проблема, потрібні були гроші і то терміново. Піти працювати? Але я вчуся, а на роботу потрібен час та й не приваблює мене робота в кафе або ресторані. Так я ходила і всім нила, що немає в мене грошей і що мені робити, добрі друзі радили знайти роботу. 
Поки одна моя подруга, не найкраща, чесно сказати, я знаю її всього пару місяців, її звуть Валентина. О, вона дуже красива, довгі ноги, довге волосся про яке я могла тільки мріяти, великі блакитні очі і чорне волосся. Почала мене просити відпрацювати день за неї. 
Вона хоче піти на побачення з хлопцем, в якого закохана з дитинства і якщо він дізнається, чим вона займається, то ніколи не зверне на неї уваги. Сказала, що заплатять багато і вона мені все віддасть, та й то, це якщо подзвонять. 
Що за робота? О, я була в шоці, коли дізналася, а коли вона сказала, що хоче щоб я зайнялася цим, то я стояла хвилин двадцять з дурним виразом на обличчі показуючи пальцем на себе. Вона закотила очі, і сказала, що мене все одно бачити не будуть, так що я можу брехати про те як виглядаю. Я вирішила не сприймати очевидну образу, була в дуже великому шоці. Вона говорила про секс по телефону.
- Валентина, - промовила я, дурним повільним голосом, - я правильно тебе розумію, ти хочеш, що б я розмовляла зі збоченцями заохочуючи це?
- Це просто люди, яким не дістається, - говорила вона, закочуючи очі, - зроби послугу.
- Це ж огидно? - я плескала віями в повному подиві, тоді Валентина стала вдавати з себе скривджену, що це її робота, яка допомагає їй жити, а я така погана...
- Добре! - я не витримала, голосно вигукнула, залишаючи потік слів, її очі одразу засяяли, - але побачення ввечері, чому ти хочеш...
- А коли я буду готуватися? - здивувалася вона, - слухай, ось. Відповідай на дзвінки! - говорила вона, не даючи навіть вставити слово, що у мене заняття, - якщо пропустиш, то мене звільнять, а якщо мене звільнять, я зажадаю з тебе всі гроші втрачені мною, - від такого нахабства я навіть рота розкрила дивлячись на свою "подругу", - я знаю твою адресу, після побачення відразу приїду до тебе, він мене відвезе.
Ось так це все і сталося. Перший дзвінок, це було дійсно огидним, я і так людей не люблю, особливо протилежну стать, а тепер так і завжди, буду від всіх відмахуватися. Але відкривши сторінку в інтернеті з подібним описом слів, я так і казала, я навіть уявляла як у нього з рота течуть слюні. Мене всю трясло від огиди і навіть не хотілося думати, що він у цей момент робить.
Вдруге було легше, тут я дозволила летіти фантазії, і це вже було смішно, я говорила таку маячню і з такими труднощами, намагалася не заіржати, маскуючи зойками, які були зовсім не обов'язкові. Загалом так пройшов мій вечір, спала я після цього огидно. Мені снилися такі страшні сни, чомусь ці люди, хоча я їх і не бачила, але представлялися противними жирними або занадто худими... і... фу, я прокидалася в холодному поту, в результаті не виспалась.
І ось, все йшло до цього. Сиділа я на парі, вгадайте на який. І в шоці дивилася на дзвонить телефон Валентини, не в силах повірити, невже комусь могло захотітися подібного... ще й зранку. Таке мені в голову навіть не прийшло, але якщо її звільнять, то у мене немає грошей їй дати, і моя багата фантазія, тут же намалювала моє сумне майбутнє, чомусь закінчилося колонією. Тому заповзаючи під парту, я натиснула на кнопочку, і пошепки промовила:
- Так.
- Доброго дня, - заговорив цілком приємний голос, - це секс по телефону? - голос був навіть дуже приємним і молодим, це дивно.
- Так, - все тим же пошепки відповіла я.
- А чому пошепки? - молодий чоловік мимоволі теж перейшов на шепіт, чим ще більше розташував мене. О Боже! До мене вже підлаштовуються  збоченці!
- Я на парі, - тихо відповіла я.
- Де? - не почув "збоченець".
- На парі, - трохи голосніше повторила я, - але ми з вами, як і раніше можемо, - я не як помітила настала тиша серед групи і продовжувала говорити, на щастя збоченець попався глухонімий.
- Пробачте, я не розчув.
- На парі, - ще голосніше вимовила я, закочуючи очі повертаючись під партою в більш зручну позу, і тут виникло відчуття дежавю, на мене дивилися пара злісних карих очей.
Він схопив мене за руку і витяг з-під парти, мабуть, я остаточно його дістала, раз він таке собі дозволив. А я всього лише його стілець крейдою вимазала, бо сьогодні вирішила обійтися малим, сил особливо не було.
- Почекай секунду, - все тим же пошепки відповіла я, на питання: чому я на парі і при цьому на цій роботі.
- Це точно, - почав було він, але закінчення я не дослухала, телефон вилетів з моєї руки прямо в руки до Сергія і він приклав його до вуха. Обличчя його витягнулося.
- Що? - запитав він у повному шоці. Я зрозуміла, що пора мені линяти з аудиторії, так що там з аудиторії, з університету! Судячи з погляду Сергія, яким він дивився на мене, поки йому щось говорили по телефону. - ви помилилися, - холодно відповів він.
- Що ви наробили! - вигукнула я, в голові стояли загрозливі слова Валентини. Але на мене кинули такий промовистий погляд, що я поквапилася злиняти.
- Усі вільні, - виголосив викладач, тут же пролунав схвальний гул.
- Правда? - здивувалася я зупиняючись біля перших парт, як раз перед підніжкою Агати. На обличчі відбилася щаслива усмішка.
- Крім тебе, - прошепотів Сергій.
Кепські справи. Всі пішли, я сиділа мовчки за партою, він стояв, схрестивши руки перед грудьми, мовчав.
- Телефончик не віддасте? - я йому м'яко посміхнулася, але тут же опустила погляд.
- Що це?
- Телефон? - припустила я, піднімаючи брови, - але ні, я можу і помилятися.
- Я питаю, що ніс той хлопець? - прошипів крізь зуби Сергій.
- Так я не знаю, - здивувалася я, вдаючи з себе дурепу, вирішивши, що у всіх ситуаціях це найкращий вихід, - адже ви з ним розмовляли.
- Секс по телефону?! - прогорлав він, в порожній аудиторії його голос пролунав гулом. Ми принишкли.
- Ви тихіше, раптом хтось почує, - пробурчала я, піднімаючи очі на Сергія і тут же опускаючи їх назад і через його страхітливий погляд, і тут же почулися застереження, - так помилилися номером.
- Та невже? - саркастичні нотки в його голосі, добре донесли його думки до мене.
- Не мій це телефон, - почала виправдовуватися я. 
По ідеї він не мав права нічого вимагати від мене, і я б навіть не відповідала йому, але його страхітливий вигляд відбивав всі бажання з ним сперечатися
- Не твій телефон?!
- Моя подруга, йде сьогодні на побачення, - закочуючи очі почала йому пояснювати я, - дуже закохана в цього хлопця, не хоче, щоб він знав про такий рід занять, попросила мене.
- Ти вважаєш, що я - ідіот? - зломив брови Сергій.
- Вважаю, - не встигнувши зміркувати відповіла я, - але це до справи не відноситься, я сказала правду, - і тут я зрозуміла, що назвала його ідіотом, тобто назвала його в найстрашнішому роздратованому стані. 
Тільки було зібрався линяти, але було пізно, він притиснув мене до столу, до мене наблизилося зле обличчя. Все тепер він уб'є мене. Я вся внутрішньо стиснулася, серце забилося, як божевільний, і чомусь до всього я відчула збентеження.
- Не бийте мене, - пропищала я, заплющивши очі. Сергій тяжко зітхнув, опускаючи голову мені на плече і тут же відійшов.
- А то б це допомогло, - протягнув він, знову схрестив руки на грудях і став мене скептично дивитися.
- Ось мій телефон, - я дістала свій улюблений телефончик, - правда він красивий? - я стала йому показувати мій старенький напіврозвалений телефон з найщасливішими і закоханими (звичайно у бік телефону) очима. - Валентина попросила за неї попрацювати.
- І ти погодилася? - зло запитав він.
- А що мені залишалося? - здивувалася я, - по-перше, вона вміє переконувати, - я якось на цьому місці зробила сумним голос, - а потім мені гроші потрібні, - тут я відчула, що мене вбивати не збираються і тицьнула пальцем в Сергія, - це, до речі, ви винні! Через вас тато позбавив мене грошей! А мені треба на щось жити! Я, до речі, - почала я говорити діловитим голосом, - думаю, про те, щоб продовжити цю справу. Розмовляєш з збоченими придурками не найприємніше заняття, але за це гроші платять. 
- Ти зовсім тупа чи прикидаєшся? - запитав Сергій, в цей момент телефон знову подзвонив. Я подивилася на нього благально.
- Якщо я не відповім, Валя вб'є мене, - я почала плескати віями. Знову тяжко зітхнувши він простягнув мені телефон, я подивилася на Сергія з надією, що він тут же розвернеться і піде, але той стояв на місці, - ви не могли б піти, ви мене бентежите.
Він лише похитав головою.
- Алло, - обережно відповіла я.
- Доброго дня, - пролунав той самий голос, - це секс по...
- Так-так, - полегшено промовила я, значить він не встиг нікому поскаржитися, - я така рада, що ви зателефонували! - на емоціях вигукнула я, навіть не думаючи, як це має звучати в подібній ситуації. У трубці почулося здивоване "правда?", а Сергій стукнув себе по лобі хитаючи головою. Я не звернула на це увагу, - ви не заперечуєте почати швидше? - запитала я, хлопець не встиг нічого сказати, - я ось вже гола стою, - промовила я. Сергій зовсім закрив очі на мить, потім знову відкрив, палець однієї руки став роздратовано відбивати такт з іншого.
- Стривайте-стривайте, - пролунало в трубці.
- О, ви не хочете квапити події? - і хто мене тягнув за язик, чому не можна було просто вислухати хлопця. Але мене почало забавляти й те, що поруч Сергій. - А може ви хочете сексу втрьох? - я підморгнула Сергію, той витріщив на мене очі, я на всяк випадок стала від нього відступати і судячи з його погляду, не даремно, - так, ви, я і ще один хлопець.
- Ви така дивна, - промовив хлопець, - я точно туди потрапив?
- Точно-точно, - закивала я, показуючи язика Сергієві і на всяк випадок стежачи за кожним його рухом.
- Я взагалі-то психолог, - промовив хлопець, я завмерла на місці, тут же почала уважно слухати, - точніше студент, і це моя дипломна робота. Я досліджую... як би простіше сказати... хм, - він замислився, - я дізнаюся особистості людей, їх психічний стан, не зрозумійте мене не правильно, дівчат займаються подібним і по телефону і в живу за гроші.
- Ні, ну вживу я-то точно не займаюся...
Це я вимовила зовсім забувши про існування викладача поряд, і не подумавши, що він не чув, що говорив юний психолог. Сергій вихопив мій телефон:
- Значить так, - заговорив він, але тут же замовк, його погляд змінився подивом, так, - промовив він, на обличчі відбилася слабка усмішка, - Антоха, ти чи що? - тут у подиві я завмерла. Сергій продовжив, - так я. О, ні, ця тупиця там не працює, - я на його словах ображено задерла підборіддя, - подзвони завтра, вона поверне телефон власниці. - Так, досить кумедна, - усміхнувся Сергій. Мені стало до остраху цікаво, про що вони розмовляють і я наблизився на небезпечну відстань до істеричного вчителя, і почала ставати навшпиньки, щоб почути, намагаючись прикласти вухо до телефона з іншого боку. 
Він мене ліктем став відштовхувати, я вчепилася в його руку, продовжуючи свої спроби.
- От не думаю, що це вдала ідея, - голос Сергія змінився роздратуванням, він знову почав мене відштовхувати, - Я?! - жахнувся він, - Та Боже збав. Окей, тут до мене мошка пристає, пізніше зателефонуємо, - він розпрощався і повісив трубку, звертаючи своє обличчя до мене, я як раз наступила йому на ногу, а другу намагалася закинути йому на пояс, щоб забратися до телефону.
- Я в подібних послугах потреби не маю, - холодно промовив Сергій, дивлячись на мене. 
Я в подиві втупилася на нього, намагаючись усвідомити, що він має на увазі, поки двозначність ситуації в якій я перебувала до мене не дійшла. Я страшенно почервоніла, тут же від нього відштовхнулася, стрибаючи на іншій нозі, чіпляючись за парту, і дивом не розбиваючи голову об підлогу.
- Що ви! - задихаючись почала кричати я, - та як! Ви! Ти! - я намагалася підібрати слова, але голос зривався на ультразвук, а в голову нічого не прийшло.
- Заспокойся вже, - глибоко зітхнув він і подався геть з аудиторії, кинувши мені в руки телефон. Я кинулася за ним.
- Хей, - гукнула я, - з чого ви почали? Яка різниця, чим я займаюся?
- Що? - він здивовано на мене подивився, потім погляд змінився холодом, - я викладач, і не потерплю, щоб серед студентів наступало повне, - він закрив рот, потім подивився мені в очі, - зроби ласку, щоб такого більше не було. Не виключаю, знайду спосіб виключити.
Я йому в спину скорчила міну і вирушила додому, бо сил більше сидіти на парах не було. Там я забулася приємним сном, і прокинулася тільки до вечора. На щастя, у цей вечір ніхто не телефонував Валі, я була просто не в змозі розмовляти зі збоченцями, і боюся, що на це мене б просто вирвало.
Тому я сіла за перегляд серіальчиків. Ближче до дванадцятої години, я почула, що до двору будинку під'їхала машина. Не знаю навіщо, але я пішла до вікна, -багатоповерхівки, мало хто приїхав, але може тому, що я знала, що Валя повинна з'явитися, а може це була інтуїція. Я виглянула у вікно, а жила на четвертому поверсі. 
І прямо в шоці застигла, там дійсно була Валя. Ха! Ось, все підступивши ближче, я побачила, що поруч з нею стояв Сергій! Як таке взагалі можливо?! Він щось розповідав їй, вона дивилася на нього.
Похитавши головою, я вирішила, що це все доля: побігла у ванну, ну не дарма ж вони стояли прямо під моїм вікном. Відразу, щоб було зрозуміло... Валентину я особливо недолюблювала, так що...
Набравши повне відро води, я абсолютно ні про що не думаючи, виглянула у вікно подивилася на парочку, що так мило обіймалася і вилила на них воду, тут же сховавшись під вікно, і майже навшпиньки пробираючись назад у ванну кімнату. Хотілося, звичайно, насолодитися видовищем, але раптом вони помітять, поб'ють ще.
Я швидко ввімкнула дурня, і лягла під ковдру прикидаючись сплячою. Через пару хвилин пролунав дзвінок, я продовжила грати роль сплячої. Коли дзвінок став істеричним, я поволі подибала до дверей потираючи очі, в яких не було навіть натяку на сон.
- Валентина, це ти? - сонним голосом промовила я.
- Я, я, - пролунав сердитий голос дівчини, - відкривай швидше.
- Щось сталося, - я відкрила двері... чорт візьми! Чому мені не прийшло в голову, що після цього вона притягне мокрого хлопця з собою. Я втупилася на нього, він дивився на мене в повному шоці. З обох текла вода, багато, мабуть, я вилила. На щастя, Валентина була дуже зла, щоб звернути увагу на наші погляди. Відштовхнувши мене з дороги, вона увійшла всередину.



Gallus Anonymous (Mari Ziniak)

Відредаговано: 14.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись