Роздiл 6

Павло

Зустрічаю знайомих біля службового входу. Мене вітають з поверненням. Деякі лицемірно бажають удачі, інші мукають щось у вигляді привітання, зовсім не радіючи мені.

Гурова помічаю в залі і застигаю від несподіванки.

Ні, Дениса я чекав побачити, а то кому я приїхав дати на горіхи?

Не очікував я іншого ... побачити поруч з ним її. Таю.

Охрініти. У нього є навіть група підтримки.

Вона йому говорить щось, Ден стоїть до мене спиною, і я бачу, як тягне до неї лапи.

Та пішло воно все. Розвертаюся та йду в роздягальню. Мені для повного щастя ще не вистачає побачити їх поцілунок перед боєм. У нас деякі приймають допінг. От я і прийняв. Ось тільки що. Глянув на парочку і тааак прийняв. Поставте гору - знесу до чортів собачих. Фррр ... доведеться дуже постаратися, не перегнути палицю на рингу під час перемоги.

Виходжу з усіма бійцями перед початком змагань.

- О! І ти тут? - грає в подив Ден. Нехай не бреше, що не знав про мою появу.

- Тебе теж бачити дивно. Ще не втік від страху?

Повертаю з іронією гаду, посміюючись над його перекошеним фейсом.

- Пані та панове! Сьогодні на рингу битимуться кращі з кращих. Найспекотніші бої. Реаліті, яке ніде ви більше побачити не зможете. Тільки для вас! Ми починаємо, а ви підтримаєте своїх фаворитів.

Хто мої фаворити я ще не знаю, стане зрозуміло під час бою. Будуть вигукувати імена.

Але у мого ворога, здається, є вже фаворитка.

Не думати про неї. Не думати. Забути.

Перед рингом я чекаю своєї черги, налаштовуюся і розминаю кулаки.

Оголошують мій вихід. В першу пару ставлять новачка. Для розігріву, так розумію.

Впорююся швидко. Накидаю рушник на вологе тіло, тренер дає води. Я п'ю, не хочу, але шукаю її очима по залу. Не бачу ніде. Невже поїхала?

Гуров змінює мене з іншим учасником. У нього за швидкістю ті ж результати. Боєм назвати навіть складно. Що я, що він, завалили на лопатки супротивників і все.

Поглядаємо зло один на одного з ним з боку. Добре, що близько не підходить, інакше раніше рингу б почали бійку. Учасники вибувають і вибувають, новачки відмовляються виходити. Нарешті приходить час реваншу.

Рефері оголошує початок бою, називаючи нас кращими. Самовдоволена пика Дена скалиться і ворог кидає мені, що я лузер нещасний.

- Зараз я тебе вкладу лузер — обіцяю я йому.

- Як Таю, так само? Довго плакав за нею, бідненький?

Ворожа пика використовує підлі прийомчики. Виводить на емоції. Гнида.

Не піддаюся, тільки не тут і не зараз.

- Я плакав тільки за тобою. Шкодував, що мало принизив тебе минулого разу.

Перепалка закінчується з першим ударом. Гуров починає. Я підхоплюю. Зачіпає моє плече, але я збираюся і встигаю ухилитися від подачі в груди. У різкому випаді даю правою йому в бік, здійснюю трюк з віддаленням і блискавичним нападом. Ден знає мої прийоми і частину встигає відбити. Вмащує в щелепу, я звірію і б'ю його в брову.

З цього моменту ми перестаємо працювати для глядачів. Починається наш особистий реванш. Він теж чекав його. Я знав, що буде чекати.

Бій затягується, ми валимо один одного з ніг. І хто веде за очками вже незрозуміло, на лопатках побували обидва і не раз, але не здаємося. Встигаю відкотитися від нового удару, збираюся з останніми силами і налітаю на нього.

- Отримуй, тварюко! - б'ю його прямою подачею, за таке очки на мій рахунок вже сипляться.

Гуров відпльовується, намагається встати, але не може.

І тут із залу я чую крик:

- Пашо! Пашо! Прошу тебе, не треба!!!

Голос самий знайомий.

Голос, який хочу забути.

Тая підбігає до сітки і ця секунда ... всього лише секунда, коли я подивився на неї. Вона стала в реванші вирішальною.

Ворог вдарив мені з усієї сили під дих. Швиденько перекотився для продовження, але нас зупинили.

- У бою оголошується нічия! Очки зрівнялися на останній хвилині.

Рефері обриває наш тривалий реванш.

Твою дивізію. Таю, за що?

Зараз мене могли назвати переможцем, якби вона не влізла.

Злий, в подряпинах та синцях, добре хоч з цілими ребрами, йду в душ, намагаючись не кульгати. Щасливі плавки і ті підвели. Не життя, а лайно. Розчавлений і морально прибитий.

В душі змиваю піт, бруд, Таю змити не виходить, але нічого, вже скоро. Особливо після її підстави. Напевно, спеціально для цього приїхала, щоб відвернути мою увагу в разі чого.

Після душу зайшов в свою роздягальню і остовпів.

Якого хріну, питається?

Тая стоїть біля шафок. І очевидно чекає когось…