Виграти крихітку

Роздiл 15

Павло

- Камеру у них заберіть! Що ви стоїте, придурки?!

У когось все пішло не за планом.

Навіть до стовпа себе Ден прив'язати не встиг.

Так і бігав навколо з командами найманим дружкам. Цікаво, скільки він їм обіцяв заплатити? Нічого для мене ворог не шкодує. Ну і я не залишуся в боргу.

- Забрати камеру, вам мало допоможе, - сміється Овсій, і піднімає руку на стіну ангара.

- Ого, там натикано скільки — скрикує один з бійців.

- Трансляція велася безпосередньо і задовго до появи Паші, — радує їх Гордій.

- Напряму, це куди? - Гуров реагує злякано і ошелешено розглядає стіну.

- Скоро дізнаєшся — обіцяє йому Плат.

Гуров помітно нервує, збирається втекти. Але наймані бійці не могли ж залишитися без гонорару, вони обурилися, звичайно ж.

- Ден, ти мене викликав з умовами. Завчасно втікати заборонено. Спочатку визнай поразку.

Я перегороджую шлях ворогові.

Перелякані бійці врозтіч помчали. Ніхто не захотів ризикувати своєю шкурою.

- Забирай собі Тайку і матусю її на додачу. Ненавиджу вас всіх! Всі проблеми почалися після весілля батька. І ти ще лізеш, корчиш хороброго. Вважаєш, вона спить тільки з тобою? Та вона нам двом зраджує!

Якби розмір язика у брехні вимірювався, то у Гурова він би досяг зараз Антарктиди. І там би примерз під брилами льоду, шкода, що такого не станеться.

- Відключайте камери, - Я даю знак Платону.

- Що? Що ти робити зібрався? - Гуров задкує, але за його спиною Гордій з Овсієм, нікуди бігти.

- Вкорочувати твій мерзенний язик! На мою дівчину ніхто не має права лити бруд!

І це я ще тримався, загартований боями.

Хто б знав, як мені хотілося гада прямо тут прибити.

Але це не те, що я хотів побачити далі у своєму житті.

Через покидька позбутися свободи - ні, він цього точно не вартий.

- Пашо, досить. Пограли і все. Ну чого ти? Я ж пожартував? - Гуров помітно трясеться.

Приємне видовище.

- У тебе буде час і місце, де твої жарти ще оцінять. Готовий?

- До чого це? Що відбувається?!

Темряву покинутого складу висвітлюють фари і приголомшують мигалки.

Тепер і я не зрозумію, що відбувається. Звідки патруль?

- Це ще що таке? Ти викликав? - ричу я на підлого однокурсника.

- Ні! Коли б я встиг? Твоя банда раніше напала!

Теж вірно.

Я ж зрозумів його пастку.

Спочатку йому надати побитий вигляд, прив'язати, і тільки тоді повідомити, що найжахливіший бандит Павло Галицький напав на беззахисного синочка прокурора.

Прив'язати не встигли, його спільники, вони ж липові свідки, втекли і залишили одного.

За планом братів Сомових ми зняли все на відео, де видно, що бій йшов на рівних. Гуров першим напав. Там і пастку знайшли, як він заздалегідь готував. Перемога за мною в будь-якому випадку, він би боявся на майбутнє мені палиці в колеса вставляти, щоб відео в мережу не спливло.

Гуров виривається і біжить стрімголов. Ми теж даємо деркача та збираємося змотатися звідси, поки не загребли.

Тільки доводиться гальмувати.

- Пашо! Пашо! - на всю територію складу лунають крики з моїм ім'ям.

Ну ти подумай... і тут мене знайшла.

- Доведеться нам втечу відкласти, - Я кажу пацанам і ми повертаємося.

До мене підлітає Тая, за нею з такими ж криками мого імені сестра і третьою, з ракеткою в руці, наздоганяє Аріна, молодша Сомова.

Ми встаємо навпроти дівчаток з грізними обличчями.

- Таю, чому ти тут?

- Я боялася за тебе.

- І тому ви копів привели? - підкидає руки до неба Платон.

Невже вчора вона вже знала?

Ось ми як таємниці вміємо зберігати, так бережемо, що ледве з ліжка піднялися. Частіше б нам таємниці вигадувати. Нехай як хоче, але в найближчі наші «години для зустрічей», попрошу повторити, швидше б тільки.

Тая встигає випередити мій гнівний вибух, зі схлипом обіймає і повисає на шиї.

- Дідько, - здригаюся я.

- Там болить? - вона торкається пальчиками моєї шкіри.

- З тобою я швидко вилікуюся — обіймаю кохану і, не знаючи, що далі нас чекає, навіть так, поруч з нею, відчуваю себе легше.

Копи виявилися непростими, а з посвідченнями СПУ.

І з ними ще був один прекрасно знайомий чоловік.

- Сомови, вам знову зайнятися нічим?! - грізно нападає на братів з сестрою, тільки потім вникає в проблему.

- Михайло Ігоровичу, ось ще одного спіймали, - копи приводять під руки Гурова, той сопе і вимагає дзвінка батькові.

- Встигнеш зателефонувати з відділення. Ми його забираємо. А ви дасте свідчення — звертається до нас вусатий лейтенант.

Найнеймовірніше сталося.

Такого результату подій я, ну ніяк не очікував.

Ми з Гуровим помінялися місцями.

Ворожа пика збирався закинути мене за ґрати, але там опинився сам.

Вже ввечері по всіх хроніках рознеслося, хто робив замах на однокурсника на покинутому складі. Спливли подробиці боїв, і всього, на що мені насправді плювати, але не прокурорському синочку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше