Вихованка відьми

Глава 7

Це було вперше. Вперше, коли розмови уникала не Феодора, а її синьоока вихованка. Бабусі кортіло розпитати, наполегливо кортіло. О, та в неї купу запитань вертілося на язиці! Однак Власта відповідати не бажала. Ані про букет, ані про дивні погляди зухвалого чаклуна, ані взагалі – про того незнайомця. Молода відьма не поважала нахабство та жорсткі вчинки, чоловік образив її такою своєю поведінкою. Тож хай ким він там не був, дівчина нічого знати про нього не хотіла.

Макар ледь не по декілька разів на день писав чи дзвонив, навіть частіше за молодших сестер Власти, яким останніх три роки постійно бракувало її уваги. І це трохи бентежило. Відьма думала, що Феодора сваритиметься, однак, ні, бабуся просто хитро зиркала в її бік та загадково усміхалася. Проте Власта вирішила, що в останні півтора тижня до Великого свята цілком зосередиться на опануванні свого дару і більше ні на що не витрачатиме дорогоцінний час. Особливо – на незрозумілі чоловічі вчинки та роздуми про їх причини.

На прогулянки тепер вона не ходила, остерігалася того, що пихатий чаклун може знову вистежити її. Хоча, власне, він і до Феодори завітати міг, проте, не приходив. І це Власту тішило. Гніватися їй не зовсім притаманно, але краще йому на очі дівчині не траплятися. І байдуже, що закляття на нього майже ні діють, вигадала б щось!

Але сьогодні був особливий день. День, коли Власта зустрінеться зі своєю родиною, а ще побачить нарешті сукню до свята. Якщо до появи магії в її житті, вона, як і звичайні дівчата, готувалася до випускних в школі та університеті, обираючи те саме єдине й неповторне вбрання, то у відьомському світі з такою ж ретельністю заведено готуватися до Великого свята. Це величний день, серед людей його називають днем літнього сонцестояння, який припадає на червень місяць. Але у магічному світі – це мить сили, день, коли відчиняються потужні енергетичні потоки, особливо на світанку, день, коли треба загадувати бажання, а ще – коли відьомська спільнота вітає своїх нових учасників. Саме в це свято збираються відьми й чаклуни по своїх округах та святкують до самісінького ранку, а неодмінною частиною цього святкування – і є знайомство з новачками та їхніми силами. Тому для Власти, як і для інших, хто в цей день буде вперше відрекомендований, важливо не просто вразити своїм даром, а ще й мати ошатний вигляд.

Про свою сукню вона попіклувалася заздалегідь. Мама Власти чудово шиє та вишиває, тому святкове відьомське вбрання для дівчини вони вигадали давно.

Молода відьма прокинулася раненько, поприбирала в хаті, навела лад на подвір’ї, приготувала смачний обід та заходилася лагодити на стіл, що стояв під яблунею у садочку. Феодора ледь встигала за нею, хотіла допомогу свою запропонувати, але дівчина з такою швидкістю пурхала навкруги, що жіночка не встигала й слова промовити.

- Ти хоч розчешися, бігаєш, не присідаючи.

- Ага, точно! – Власта трохи причепурилася та вийшла зустрічати рідних аж за двір. Вона рахувала хвилини до того, коли вже побачить найдорожчих в її житті людей, навіть підстрибувала від нетерпіння. А коли з-за дерев визирнула темна автівка, дівчина ледь назустріч не вискочила.

Першими до Власти підбігли молодші сестри.

- Агато! Марто!­ – вона присіла та обійняла своїх сестричок. – Як же я за вами скучила! – молодій відьми не вистачало їхніх посиденьок під вечірнім небом, коли вона розповідала дівчаткам, де і яке сузір’я, не вистачало їхніх ігор і веселих сімейних вечер.

За дівчатами одразу вийшли батьки, Власта поміж сестер – найбільше була схожа на маму, а ось ямочки на щічках – татові. Вона підбігла та по черзі обійняла їх і поцілувала, стримуючи свавільні сльози. Але тут на не неї чекав ще один сюрприз, навіть одразу два сюрпризи! З автівки потихеньку вийшли рідні бабуся та прабабуся Власти, в дівчини аж щелепа додолу гепнулась, коли вона їх побачила. Власта закричала від радощів на весь ліс та за мить кинулася обіймати своїх рідненьких.

- То ви всією родиною завітали? – вона вже й забула, коли востаннє була такою щасливою.

- Як, всією? Ми ще хотіли Сірка нашого взяти і пана Коцького, навіть Вуханя з Морквинкою, але треба було ж когось на господарстві лишити. – Тато як завжди жартував, тож всі розреготалися.

До Власти підійшла мама та лагідно погладила її за волосся, що виблискувало під літнім сонечком:

- У тебе наближається важлива подія, доню, ми всі хочемо тебе підтримати.

Очі дівчини палали, вона ледь приборкувала бажання розплакатися від тих радісних і теплих емоцій, які зараз її наповнювали.

Лише Феодора поводилася досить стримано, привіталася зі всіма одним словом та запросила у двір. Власта зиркала на неї краєм ока, вона звикла, що бабуся іноді, ніби сувора вчителька. Хоча, власне, вона і була вчителькою для дівчини. А ще молода відьма пильнувала, аби сестри не лізли до шкоди, бо Агата минулого разу переплутала всі складники до зіллів, які лежали на видному місці. Феодора терпіти не могла, коли чіпали щось без дозволу, тож такій новині вона геть не зраділа.

Всі нарешті розташувалися за столом та перейшли до сімейного смачнючого обіду. В такі миті дівчина почувалася найсильнішою і нічого не боялася, навіть невідомості, що так часто жахала своїми непередбачуваними кроками. Власта точно знала, що батьки підтримають будь-який її вибір, як у відьомській справі, так і особистому житті. Недарма ж Феодора навчала, що сила роду – то могутня сила.

Власті згадалося, як її сім’я одразу прийняла Макара, переживала разом з донькою радість від його пропозиції руки та серця, і сум – через їхній розрив. Вона спочатку хотіла розповісти мамі, що хлопець знову клинця підбиває, але потім вирішила, що ще не час, зрештою, дівчина поки не впевнена, чи будуть вони разом. І взагалі, чи хоче вона цього «разом»...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше