Глава 3

Зайшовши першою у квартиру Макса, Уляна помітила валізи посеред коридору.

- Що це? – спитала в нареченого, ігноруючи присутність Омеляна.

- Я хіба не казав тобі? – почухав потилицю Макс, - Ян житиме в мене деякий час, бо тільки недавно приїхав і ще не встиг підшукати житло.

Не встигла Уляна переосмислити цю новину, як вхідні двері відчинилися знову і зайшла Ліза, виляючи стегнами так, наче від цього залежить її життя. Оксана з Давидом топталися позаду з нудьгуючим виглядом.

- Ну що? Готові до справжньої гулянки? – усміхнувся Макс своєю коронною білосніжною усмішкою.

- А чим тобі не сподобалося у ресторані? – поцікавилася Оксана, знімаючи легку шкіряну куртку та спостерігаючи при цьому за Омеляном. Він вловив її погляд та весело хмикнув, тоді повернув голову до Уляни, яка спостерігала за цими перегляданнями. Вона демонстративно закотила очі та пішла на кухню. Максим грав роль дбайливого господаря та, повісивши куртку своєї гості на вішак у шафі-купе, вніс ясність:

- Те, що було в ресторані, – це урочиста частина для показухи. Якщо іншими словами, то репетиція перед самим весіллям.

- І чим же ми можемо зайнятися таким особливим тут? В чотирьох стінах? – Давид зняв свої сліпучо білі кросівки та втрутився у розмову.

- Відколи ви такі зануди? – перебила обох Ліза та вирушила на кухню в пошуках випивки та закуски.

Процес накривання столу не зайняв багато часу. Якихось п’ятнадцять хвилин, шість пар рук і готово. Правду кажучи, ніхто голодним і не був. Хотілося випити, розслабитися та трохи розважитися. За столом розмістилися майже по тій же схемі, що і в ресторані. Уляна з Максом вмостилися разом, а навпроти Омелян, оточений дівчатами. Давид зайняв собі таке місце, щоб не примикати до жодної з компаній.

- Яне, - звернулася до нього Оксана, демонструючи святу невинність, часто кліпаючи та усміхаючись, - передай, будь ласка, сік. Омелян перевів погляд на стіл, помітив, що напій стоїть зовсім близько до дівчини, тоді встав, підійшов до холодильника, розпакував новий та пригостив подружку нареченої, наливаючи у склянку як досвідчений офіціант.

- Так смачніше? – спитав, споглядаючи як Оксана надпиває трішки соку.

 Його іронічна поведінка злегка насмішила Уляну і вона ледь стримала гучний смішок. Ліза тим часом спланувала нову атаку і потягнулася за сирною нарізкою в інший кінець столу, нахабно дотикаючись до Омеляна своїми грудьми. Затримавшись на його грудній клітці непристойно довго, немов випадково, перевернула вміст його склянки на сірі брюки, які вмить стали мокрими.

- Я така незграбна, - охнула вона та закрила рот рукою, вдаючи, що ніяковіє. Тоді швиденько взяла серветку та почала протирати вологу пляму в найпікантнішому місці. Омелян почав сіпатися, виглядало, наче його збуджують ці рухи. Чоловіки почали сміятися з цієї ситуації, заспокоюючи Лізу тим, що Ян весь вечір цього й чекав. Уляна ж стиснула міцніше зуби та змусила себе вичавити уїдливу посмішку, тоді піднесла келих вина до губ та випила весь його вміст залпом.

- Дівчинко моя, ти чого? – Звернувся до неї занепокоєно Макс, - ти ж ніколи не п’єш стільки.

- Сьогодні можна, - приголубилася до нього ще міцніше та зарилася носом у темний піджак. Їй не хотілося продовжувати споглядати за цією трійцею, у якій дві красиві дівчини борються за увагу одного альфа самця. Як не дивно, але єдиний, хто зараз її не бісив, окрім Макса, то це Давид.

- Втомилася? – спитав Макс, проводячи великим пальцем по її ніжній шиї.

- Так, я піду вже. – Уляна встала та збиралася йти до спальні Макса, але у дверях на мить затрималася та звернулася до всіх, дивлячись при цьому Омеляну в очі: - приємного вечора.

- Я з тобою, - Макс за лічені секунди опинився поруч з нею та притягнув у свої обійми, шепочучи щось на вушко.

Коли за ними зачинилися двері, Омелян різко схопив руку Лізи, яка продовжувала старанно витирати пляму, а точніше намагалася хоч якось привернути його увагу та забрав її від себе.

- Досить, - холодним тоном сказав, а тоді встав та пішов до балкону, - я подихаю свіжим повітрям.

- О, я теж хотіла провітрити голову, - спохватилася Оксана. Омелян одразу ж зупинився та пішов у протилежному напрямку, а саме до бару, щоб налити собі чогось міцнішого. Коричнева терпка рідина обпекла горло та зробила свою дію – злість починала притуплятися, погляд розфукувався, а туман в голові не давав збожеволіти від нестерпних думок, чим ці двоє пішли займатися.

Оксана зрозуміла, що її увага йому не до вподоби, тому вирішила більше не принижуватися, а поїхати додому. Давид поспішив за нею, не зважаючи на обурення з її сторони. А коли та в черговий раз заперечила та сказала, що й сама непогано доїде, ледве стримав себе, щоб не перекинути її на плече і відвезти додому силоміць, але до себе.

Залишившись на самоті з Омеляном, Ліза підійшла та налила йому знову віскі, а собі шампанського, тоді заговорила муркотливим тоном:

- Можу скласти тобі компанію.

- Це зайве. – Омелян перевів погляд на неї, але складалося враження, що його очі дивляться кудись наскрізь та не бачать її. Звикла до уваги з боку протилежної статі Ліза нахмурилася та розізлилася. Не розуміла, чого йому не вистачає в ній. Ні одного чоловіка не доводилося так відкрито зваблювати, а цей ніяк не ведеться. Вирішила діяти рішуче, а тому притиснулася міцніше до нього, обвила шию руками, а тоді наблизилася до його вуст в очікуванні поцілунку. Заплющила очі, але нічого не відбувалося. Привідкрила злегка повіки та побачила, як він уважно розглядає її потемнілими очима.