Глава 1

Іда

 - Ще одна готова.  - зауважила бездушно Іда, заправляючи пасмо темного волосся за вухо.  - Як же дістали ці даремні Світлі тварюки!  Від них ніякої користі!

 - Так, володарко!

 - Ось скажи, Ірен, - хіба потрібно стільки Світлих богинь повітря, світла, природи, коли я одна можу тримати баланс?

 - Не треба, Ідо!

 - Тільки роботи додають.  Добре що ще від однієї позбулися.

 - Я чула що богиня повітря вціліла.  - обережно зауважує Ірен, і бачачи що Темна не гнівається за те, що вона почала говорити першою, наважилася продовжити.  - А її коханий шукає тебе щоб помститися.

Голосний сміх Іди дзвіночком продзвенів по лісу.

 - Я його не боюся!  Ніхто не може зрівнятися силою зі мною!  До того ж всім відомо, що володарка лісу вміє губити піснею.  Він і наблизитися до мене не зуміє.  А його богиню я знайду спосіб вбити.  Ще ніхто в мене не залишався в живих якщо я того не побажаю!

З цими словами Іда розвернулася на сто вісімдесят градусів, і зникла в глибині лісу.  Ірен слухняно попленталася за нею.  Вона часто замислювалася про те, чи варто їй продовжувати служити Темній, але приходила до висновку що вибору у неї більше не було.

Вона одного разу дала згоду Іді на те, що стане допомагати їй всіма своїми силами, буде вкладати енергію в зростання могутності Іди, а натомість отримає навчання.  Ірен страшенно хотіла вчитися у цієї Темної.  Їй як недосвідченій невизнаній було далеко до посвяти, але вона вже точно знала що не хоче ставати Світлою.

Ірен хотіла володіти чимось особливим, як наприклад Іда лісом.  Можливо навіть стихією, якщо їй вистачить сил скинути інших посвячених і невизнаних.  А поки доведеться потерпіти.  Адже як володарка вміє полонити своїм голосом!  Як вона вправно зачаровує подорожніх і нещадно знищує тих, хто стає на її шляху!  Так, Ірен вибрала саме ту наставницю, яка здатна вивести її на новий рівень, а не плентатися за іншими невизнаними, виконуючи примітивні стадні завдання Верховних.

Зараз вони разом знищили чергову Світлу богиню, але це тільки четверта на їхньому рахунку!  Насправді вони не такі могутні як Іда, тому і піддалися легко.  А ось якщо їм попадеться хтось схожий на Бенета, то Ірен боялася як би Іда не помилилася на його рахунок.  Бенет і раніше володів неймовірною силою, але поки його не присвятили - не мав над нею контролю.  Зате, віддавши душу Тіарнаку, він зайняв місце Темного навіть без ритуалу, від чого його могутність зросла до неосяжних розмірів.

До Ірен доходили чутки що Бенет розшукує Іду і погрожував заточити її в Небуття, а не просто вбити.  Як би і вона не потрапила під гарячу руку, хоча брала чималу участь у виготовленні смертельного зілля для його подружки.  Одне незрозуміло - чому він до сих пір не знайшов Іду?  Може вичікує?  Набирається сил?  Шукає способи підступитися до неї?  Ірен було по-справжньому страшно, чого не скажеш про Іду, яка завжди відмахувалась від припущень помічниці.

Ірен наздогнала свою володарку, і зважилася знову заговорити про Темного.

 - Ідо!  Я все ж вважаю, що не варто нам зв'язуватися з богинею повітря.  Темний нас знайде і знищить!  Якщо він перший раз зважився ...

Але невизнана не встигла договорити - Іда так різко обернулася до неї, що низ її сукні зметнувся вгору.  Видно що володарка була розлючена - швидко здіймалися її груди, а потоки сили так і норовили вирватися назовні праведним гнівом.

 - Не смій більше говорити мені про це!  Ти занадто недосвідчена щоб давати такі поради!  - розлючено процідила Темна, і одразу ж, різко заспокоївшись продемонструвала свою диявольську посмішку.  - Будь ця богиня така могутня як ти описуєш - не піддалася б моїм чарам і вже давним-давно стала б Світлою.  Але її досі ніхто не присвятив.  А з Бенетом мені доводилося зустрічатися на зборах.  У ньому немає тієї сили, про яку ходять чутки.  Він точно такий як і всі, а значить - слабший за мене.  - і Іда продовжує шлях крізь гущу лісу, не чекаючи на свою помічницю.  І так знає що тій нікуди діватися і невизнана піде за нею.

Зупинившись біля грубого високого каменю, вона жестом покликала Ірен до себе.

 - Я проведу обряд тут.

Ірен нічого не відповіла, боячись ще сильніше розлютити володарку, тільки змахнула руками над каменем.  Він засвітився різними кольорами немов усередині нього загорівся вогонь.  Іда зробила те ж саме - і камінь став полихати яскравіше.  Вони обидві влили свої сили в заклинання, так що тепер можна було починати обряд.

Руки Іди тремтіли випромінюючи потужні потоки темної енергії прямо в дерев'яну посудину із зіллям, яка виросла перед володаркою за одну мить.  У цьому була ще одна перевага Темної - вона завжди носила необхідні трави для заклинань з собою, а коли наставав момент чаклунства - вміла змішувати їх силою думки, представивши в голові як це відбувалося б насправді.

 - Залишилася дрібниця.

Вона підійшла трохи ближче до грубого каменю з чашею, витягла з-під ножної пов'язки кинджал, і спритно різанула ним свою долоню.  Зелена кров лісової володарки почала капати прямо в зілля.

 - Вже від цього зілля прегарна Лів не прокинеться ніколи, навіть якщо всі невизнані продадуть свої душі Гесперу!  - Іда блиснула зубами в звіриному оскалі.

Ірен кинула погляд на володарку.  Навіть вона через свою недосвідченість потрапила б під чари Іди.  Її чорне як смола волосся, ставало зеленим тільки під час чаклунства, як і колір шкіри, тому Темна виглядала ще прекрасніше.  Її очі блищали смарагдовим кольором, відтіняючи всі барви лісу.  Одягу вона носила занадто відкритий щоб не утрудняти рухів, а оскільки температуру повітря відчувала так само як і всі живі рослини, їй доводилося накладати заклинання на тепло.  Вона категорично відмовлялася одягатися тепліше, та й до чого це, якщо ти маєш такі сили?

Ірен в черговий раз зціпила зуби від досади.  Їй хотілося скоріше стати такою ж сильною.

 - Коли я зможу правити чимось так само як і ти?  - не витримавши, задала питання невизнана.