Глава 3

Лів

Лів відкинула своє довге світле волосся за спину.  Пару мокрих пасм прилипли до чола, але вона спритно заправила їх за вуха.

 - Я звичайно все розумію, але вже давно винайшли пральні машини і ти цілком могла б скористатися нею замість того щоб прати в річці.  - посміхаючись сказала Далія.

 - Я всього лише хочу запрати пляму від трави внизу сукні.  - даруючи у відповідь усмішку подрузі, сказала дівчина.  - Як бачиш навіть сукню знімати не довелося!

 - Ти й справді дивна!  - беззлобно помітила Далія і присіла поруч з подругою на мокрий камінь.

День видався спекотним; сонце нещадно палило, а на небі не було ні хмаринки.

 - До того ж мені набагато більше подобається робити щось своїми руками.  Я так відчуваю єднання з природою.  - продовжила Лів.

Вона випрямилася, струснула останній раз тканину і подивилася на Далію.

 - Я сьогодні йду на побачення.

Слова Лів так здивували Далію, що вона завмерла на місці, втупившись на дівчину.

 - Ти давно ні з ким не зустрічалася.  - обережно відповіла подруга.  Вона розправила складку на своїй спідниці і стала спостерігати за водою.

 - У мене таке відчуття що від мене щось приховують.  - в черговий раз обурилася дівчина.  - Та й це побачення мені нав'язала мама.

Батьки Лів були дуже консервативні і завжди сподівалися що наречений, обраний дочкою буде відповідати їх критеріям.  Мати Лів - Адела давно і прилежно служила світу, від чого стала однією з Верховних.  Вона практично не бачилася з родиною, повністю присвячуя себе боргу Світлої богині аури.  Батько - Хаук пішов по стопах діда і обрав для себе шлях бога грози.  Лів відчувала себе зобов'язаною їм за все, але все ж їй важко було розділяти інтереси батьків.  Вона була мрійливою і ніжною, хотіла знайти супутника якого б кохала, і він кохав її у відповідь.  Потім вона стала б Світлою, розвинула свій дар володіння повітрям і вітром.  Але ось її спогади переривалися в юнацькому віці.  Лів не пам'ятала куди поділися останні десятки прожитих нею років, і всі близькі і рідні їй люди чогось не договорювали.  За земним віком їй було всього дев'ятнадцять, але в їх магічному житті час протікав по-іншому.

Адела була останнім часом надзвичайно відсторонена але весела, хоча мало хто розумів справжню причину її радості.  Тільки мало хто знав, що вона боялася, як би її дочка не пов'язала своє життя із Бенетом.  Їй здавалося, що цей невизнаний не вартий їх Лів, і він колись змінить своє рішення ставати Світлим, вибравши інший шлях.  Тільки з недавніх пір, як Бенет все-таки став іншим, Адела видихнула вільніше.  Але ніхто крім самого Бенета і його близьких друзів не знав справжньої причини його вибору.  Якби Адела спромоглася дізнатися Бенета краще, вона б зрозуміла, що ліпшої партії для Лів не існує.  Якби тільки вона змогла розгледіти в ньому не тільки страхітливого вигляду силу, але його нескінченну любов до її дочки, вона б прийшла в захват.  Але цьому не судилося збутися.  Бенет став минулим не тільки для Лів, а й для всіх тих хто знав його не так добре.

Багато хто з наради дивувався чому Бенет пожертвував своєю любов'ю заради могутності, але приходили до висновку, що той занадто сильно хотів стати сильнішим, що навіть любов не зуміла його зупинити.  І багато хто став його зневажати.  У тому числі і сама Лів.  Але такий договір з Тіарнаком - вона не пам'ятала Бенета.

Хоча серце Лів часом стискалося до болю, і вона відчувала незрозумілу тривогу, але це швидко проходило.  Далія періодично кидала на неї сумні погляди, але дівчина списувала їх на жалість.  Далія дуже хотіла щастя для подруги яка постійно була одна з недавніх пір.

І ось тепер піддавшись умовлянням, Лів вирішила прийняти пропозицію Свейна і піти з ним на побачення.  Вона абсолютно не відчувала ентузіазму, просто знала що повинна.  Вона завжди робить тільки те що має робити.

 - Про що задумалась?  - увірвалася в її думки Далія.

- Про своє минуле.  Мені здається що я втрачаю щось важливе.

 - Може поговоримо про те з ким ти все-таки йдеш гуляти?  - перевела тему дівчина.  Вона знала, що згадки про Бенета чомусь завжди засмучували Лів, хоча точно була впевнена, що Лів його не пам'ятає.  Просто обходить стороною і сприймає як звичайного Темного.  І в такі моменти як зараз, коли Лів думала про минуле, чомусь спливало ім'я Бенета саме по собі.  Мабуть їх любов була сильніша ніж усім здавалося, і мозок Лів не міг повністю відмовитися від помутнілого образу коханого.  Тільки вона сама не розуміла чому.

 - Зі Свейном.  Його скоро присвятять.  Мама каже він володіє вогнем.

 - Ого! Стихія, як і у тебе!?  Це потужний дар.

 - Так.  - Лів відповіла так байдуже, що сама зніяковіла від свого тону і спробувала перевести розмову в інше русло.  - А як на рахунок тебе?  Я чула, що Снор налаштований серйозно по відношенню до тебе.

 - Так, тільки він не в моєму стилі.  Я люблю більш впевнених у собі чоловіків, а Снор занадто боязкий.  До того ж я ще дуже молода і не хочу пов'язувати з кимось своє життя.  От якби я зустріла таку любов як ... - Далія різко прикусила до крові язика, щоб не пробовтатися.  Вона хотіла сказати «любов така нескінченна і міцна як ваша з Бенетом», але зуміла вчасно зупинитися.

 - Таку як? ... - перепитала Лів, виводячи подругу зі ступору.

 - Таку, як у книгах або в кіно ... - виправилася Далія.

До її здивування, Лів розреготалася.

 - Такої, на жаль, не існує.

Дівчині стало ніяково.  Їй так і хотілося сказати «так ти ж кохала і була коханою!  Чому ти не пам'ятаєш?», Але дивлячись на нічого не підозрюючу Лів, Далія сумно посміхнулася.

 - Ти маєш рацію - не існує.  - потім, щоб остаточно повернути гарний настрій їм обом пожартувала.  - Тому я залишуся вільною пташкою!  - і обидві дівчини розреготалися.

Далія почала зав'язувати своє кучеряве волосся в хвіст, але неслухняні локони ніяк не хотіли укладатися, і вона залишила цю затію.  Подруги ще базікали до тих пір поки їх усамітнення не порушив чоловічий голос.