Глава 8

Ранок видався дощовим і похмурим.  Важкі хмари нависли над пансіоном, виливаючи свій гнів на служителів природи, які не справляються в цей раз з її крахом.  Лів підняла очі до неба, підставляючи обличчя прохолодним краплях дощу і блаженно завмерла під потоками води.  Вона обожнювала дощ.  Він змивав всю тяжкість з тіла і душі, очищав думки.  У таку погоду хотілося зануритися в свій спокій, відкинувши зайві переживання і дозволити краплям забрати зайвий вантаж буття із собою.

 - Так і знав що знайду тебе тут.  - перервав усамітнення Гарді.

 - Діно тебе відпустив раніше?  - Лів стояла мокра до нитки, дозволяючи краплям вільно стікати по ній вниз.

Її одяг прилип до тіла, підкреслюючи стрункий стан, і зараз вона виглядала особливо чарівно і мило.  Лів немов злилася з природним явищем воєдино, а Гарді завадив їй.

 - Так.  У мене вже непогано виходить читати заклинання.  Добре що ви обидва взялися мене навчати.  Іноді здається що Діно мене не дуже шанує.  Я занадто багато допускаю помилок.

 - Не говори дурниці, Гарді.  Йому просто важко так само як і тобі.  Діно не завжди знає як до тебе підступитися щоб пояснити зрозуміліше, ось і все.

 - Просто ти дуже добра.  - невизнаний склав руки в кишені, і не спускав очей з дівчини.

Він затримав погляд на краплі, що впала на її щоку, і скользнула нижче по шиї прямо в виріз мокрої сукні.

 - Гей!  Ти мене почув?

 - Пробач.  Задумався.  - швидко знайшовся з відповіддю Гарді.

 - Я помітила.  - Лів зніяковіла від занадто пристального розглядання, але була дуже вихованою щоб докорити учня за його відверті погляди.  Вона знала що юнак трохи в неї закоханий, але списувала це на ту закоханість, яка притаманна багатьом підліткам.

 - Що ти говорила?  - спробував виправити він положення, хоча сам трохи збентежився.

 - Що ти повинен навчитися бути непомітним, коли це потрібно.

 - Ти впевнена?  Я ледь можу виростити квітку у вазоні.

Лів посміхнулася, згадавши як Гарді проломив дах теплиці.  Але вона не бачила в цьому нічого соромного, адже він навчався управлятися з власною силою.  Всі вони колись помилялися.

 - Я тебе навчу.

Вона жестом запросила Гарді слідувати за собою, і спустилася ближче до річки, але не до її улюбленого місця, а трохи далі щоб ніхто їх не перебив.  Гарді буде потрібнп абсолютна тиша, якщо її задум все-таки вдасться, то він зможе зробити потрібне.

 - Прислухайся до дощу і відкинь всі зайві думки.  Навколо тебе є тільки дощ.  Немає ні метушні навколо, ні сторонніх звуків, ні навіть мене.  Закрий очі.

Юнак послухався і прикрив повіки.  Він спробував зосередитися на шумі стукаючих об землю крапель, але відкинути думки йому не вдалося в повному обсязі.  Він дуже явно відчував присутність Лів поруч із собою.

 - Сядь на землю.  Можливо на початку буде трохи складніше ніж я розраховувала.

 - Прямо в бруд?

Гарді скривився.  Йому в принципі було всеодно на болото, але він не хотів виглядати перед Лів неохайно.  Втім, дівчина ствердно кивнула і сіла першою на мокру траву.  Він повторив її дії, витягнувши довгі ноги перед собою, а руки склавши на колінах.

 - Чуєш, як виє вітер?  Вода з такою люттю зараз б'є по поверхнях, що ти повинен відчувати цю енергію.

 - Так.  Я відчуваю як погода розгулялася.

 - Слухай цей звук.  Уяви що ти і є сам вітер, розносячий пісок і дощ по простору.  Є тільки дощ і ти-вітер.

Гарді спробував розслабитися, знову прикривши очі.  На цей раз йому вдалося вловити шум негоди, що не відволікатися на інше.  Він немов медитував, як могло здатися зі сторони, але насправді просто сидів і слухав.  Він уявив що розчиняється в повітрі, стаючи незримим, як і говорила Лів, думаючи, що обернувся вітром.

 - Добре.  Тепер лети з ним.

Гарди і зрозуміти не встиг що сталося, як його підхопило прохолодним потоком повітря і кудись несло.  Коли він прийшов до тями від цієї мани, то опинився по другий бік річки.

 - Чудово ... і як мені тепер повернутися?  - задав він сам собі питання, адже Лів перебувала далеко і не могла його почути.

Він виконав те саме щоб повернутися, але без присутності і підтримки наставниці було складніше.  Боячись впасти обличчям в бруд перед Лів, Гарді все ж постарався повторити.  У нього вийшло зрушити з місця, але ось приземлився він в цей раз досить незграбно і завчасно.  Впустивши чергову думку в розум, він збився і плюхнувся прямо у воду прямо перед Лів.

Гарді і так був мокрим від дощу, але його більше засмутила власна незграбність перед нею.

 - Можеш реготати.  Я не ображуся.

Дивлячись на те як дівчина закушує губу щоб не розсміятися, він вирішив їй підіграти лише б почути як вона сміється.  Нехай навіть з нього.

І Лів все ж не витримавши, вибухнула сміхом, котрий пронісся по порожньому березі немов тонкий дзвін дзвіночка.  Приємніше звуку Гарді ще в житті не чув.

 - Вибач.  - беручи себе в руки вимовила дівчина.  - Ти дійсно молодець!  Я тобою пишаюся!

 - Я ж майже нічого не зміг зробити.  - юнак уткнувся поглядом в свої зчеплені руки.  На одну з них обвилися водорості, і він їх обережно зняв, кинув назад у воду.

 - О, ти зробив набагато більше ніж думаєш!

Вони попрямували назад до пансіону.  Дощ трохи вщух і завивання заспокоїлося.

 - Не у всіх виходить так одразу абстрагуватися від навколишнього.  Я говорю серйозно, Гарді!  Незважаючи на те, що ти подолав не надто велику відстань, ти зумів це зробити дуже правильно.  Ти дійсно зміг стати вітром.

 - Цей навик досить марний.  Який сенс в тому щоб переміщатися непомітно, якщо це не триває довше декількох секунд?

 - В цьому є сенс.  Сподіваюся тобі не доведеться його використовувати, але колись таке вміння врятувало життя Темному.  Раніше, коли порушувалася всесвітня рівновага і Геспер почав полювання на того, хто створив дисбаланс, один могутній Темний став полоненим порушника.  Його врятувало тільки те що він зумів таким чином добратися до книги із заклинаннями раніше викрадача.  До того ж, він зміг врятувати і декількох подібних йому.