Глава 10

Літо з самого початку подарувало спекотні сонячні дні без дощів.  Пансіон немов світився, охоплений яскравими променями, і атмосфера всередині була натхненною.  Незважаючи на катастрофічного масштабу проблему з вимирання природи, всі наполегливо готувалися до свята, і кожен чекав чогось особливого в цей день.  Багато невизнаних вибирали сторону коли розпалювали багаття, і тоді Верховні обдаровували новоспечених якимись особливими силами.  У цей день траплялося щось неймовірне: множилися наявні сили, знаходилися пари для одиноких, присвячувалися готові до прийняття обітниці, невизнані.

Мати Лів пройшла по довгому світлому коридору, по своєму шляху киваючи перехожим.  Її постава була схожа на королівську, немов вона вважала себе вищою за інших і дивилася на них також мигцем, ніби не хотіла ні на кому акцентувати свою увагу.  Дійшовши до кімнати дочки, вона обережно і коротко постукала, і Лів одразу відкрила двері.  Вона знала що так стукає тільки мати.

 - Мама!  Рада тебе бачити.

Адела пройшла повз дівчину і присіла на диван, все так само підтримуючи спину рівно.

 - Здрастуй, Лів.  Я до тебе з коротким візитом.  У нас останнім часом дуже багато турбот, і я не можу затримуватися.

 - Так, я знаю що не можеш.  Але я навіть не думала, що ти сьогодні до мене заглянеш.

Оскільки Адела була однією з Верховних, вона не могла просто так відвідувати дочку.  Для цього потрібні були вагомі підстави, але в цей раз жінка зробила виключення, з'явившись з певною метою.

 - Оскільки ти не прислухаєшся до наших з батьком порад, я вирішила тебе просити провести вечір сонцестояння із Адамом.

 - З Адамом?  - здивовано перепитала дівчина, і присіла в крісло навпроти матері.

 - Так.  Він дуже скоро стане одним з нас, а в майбутньому можливо і таким як я.  Він подає великі надії.  Я не хочу щоб ти загубила своє життя.

 - Але чому ж, мама?  Я вже багато чого досягла і дуже скоро дам присягу - мене присвятять.  Чому ти так наполягаєш на тому щоб я знайшла собі пару?  Я просто не готова до цього зараз.

Адела зосередила погляд на дочці.  В її очах дуже рідко миготіло тепло, а на губах майже ніколи не з'являлася посмішка.

 - Тому що так потрібно.  Всі, хто визначився зі стороною вибирають собі пару щоб продовжити рід!  - вона піднялася з м'яких подушок, і розправила складку на сукні.

Після її слів Лів скривилася.

 - Кажеш так ніби я існую тільки для того, щоб плодити потомство.

 - Не просто потомство, а дуже сильних істот в майбутньому.  І це залежить також від того, на кого впаде твій вибір.  Адам ідеальний для ролі твого чоловіка.

 - Давай закриємо цю тему поки що, прошу тебе!  - дівчина почала дратуватися від такої наполегливості.

Але Адела прекрасно пам'ятала її колишнього хлопця, і ніяк не схвалювала вибір дочки.  Боячись, що слідуючого партнера Лів буде вибирати також по любові, а не з почуття обов'язку, Адела поспішала направити дочку на шлях істинний.  Хвала богам, що Бенета більше немає поруч із нею.  Він був однозначно сильний, але надто раптово зник з їхнього життя, довівши свою байдужість.  До того ж, він не виявляв особливого бажання ставати могутнішим, щоб стати кимось на кшталт Верховного жерця або хоча б наставника.

 - Розмову закінчено, але я на тебе розраховую, Лів.  Ти дочка Верховної і повинна їй відповідати!  Не підведи мене!

З цими словами, Адела вийшла з кімнати, залишивши дочку в повному замішанні, з присутніми в куточках очей сльозами.

Свято сонцестояння було на носі.  Для тих хто мав якусь силу - він мав величезне значення.  Так само і для Лів.  Особливо для неї.  Вона хотіла виконати традиційний танець як і всі, покуштувати страв, спеціально приготованих для цього дня, і нарешті, наповнити кожну клітинку тіла новою силою, щоб і далі допомагати природі, насичуючи кожну рослину теплом, світлом, даючи  їм повітря і підживлення.  Лів подобалося спостерігати за тим як маленькі паростки перетворювалися в величезні дерева, як непоказні стебла виростали в пишні рослини.

Цим і відрізнялися сили Темних і Світлих.  Обидві сторони мали право на життя і зобов'язані були дотримуватися створених правил, щоб утримувати баланс у всьому світі.  Тільки ось такі Світлі, як Тир або Діно, або навіть Лів (колись в майбутньому вона ж стане Світлою) створювали умови для життя всіх істот і рослин: розсіювали насіння, розганяючи їх вітрами, насичували землю киснем і  родючістю, наповнювали води в річках.  По суті, Темні робили те ж саме, але трохи інакше.  Вони просто стежили за тим, щоб все живе не вмирало, і якщо це відбувалося - відроджували його і вбивали те, що заважало природі існувати.  Чистота Світлої сторони була в прозорості дій і помислів тих, хто її обирав.  Кожен мав неймовірний дар і доброту, вони не могли вбивати так як робили це Темні, але без цих знищень, світ би не існував.  Ось і вся рівновага, яку, здавалося б, так просто підтримувати.

Темна сторона - чистильники, знищувачі на благо процвітання всього живого.  Світла - творці.  Одна без іншої існувати не може.  Свято сонцестояння об'єднує їх ще сильніше.  Всі веселилися і могли розслабитися, наповнитися тією енергією чарівного вечора, яку витратили за рік.

Як тільки настав ранок свята, Лів і Далія почали збирати росу в чаші.

 - Як думаєш, сьогодні буде також добре, як і в минулому році?  - Далія слабо посміхнулася, пригадуючи свято.  - Ми тоді провели прекрасний вечір зі Снорен.  Шкода, що він виявився таким нудним супутником.  Ми тільки познайомилися ближче, і я насправді думала, що зв'яжу свою долю з ним.

Знаючи легковажність своєї подруги, Лів тільки посміхнулася.

 - Думаю свято буде як завжди прекрасним.

Лів простягнула руку до мокрого від роси листа, і ледь торкнулася його гладкої поверхні, як різко відступила.  Смикнувши долонею, вона подряпала ніжну шкіру об кору найближчого дерева і завмерла на місці, лякаючи при цьому Далію.  Але дівчина не стала кликати Лів, розуміючи, що ту знову відвідало видіння, які часто приходили до неї останнім часом.  Дівчина мимоволі заплющила очі, повністю віддаючись мріям.