Глава 11

Бенет наздогнав Лів майже у самого пансіону.  Там було тихо і порожньо, оскільки гуляння біля річки продовжувалися до ранку.

 - Стривай, прошу!  - благав Темний, коли вона знову хотіла використати дар переміщення.

 - Залиш мене в спокою!  Я просто хочу піти!

 - Ти не можеш просто так піти, Лів!  Тіарнак скоро з'явитися сюди.  У нас немає часу!

Вона зупинилася, і Бенет мало не врізався в неї ззаду.

 - Що ж ти пропонуєш?  Я просто сповіщу Верховного про те що сталося і буду в безпеці.  Тіарнаку це так не минеться!  Ти не чув що він хотів зробити!  - скрикнула дівчина.

 - Ти не встигнеш.  Просто підемо зі мною, я зумію тебе заховати, поки цього не зробить Тир.

Лів роздумувала цілу хвилину, потім зрозуміла що можливо він має рацію.  Довіритися йому було неймовірно страшно, але у неї не було вибору.  Викрадач міг вже в цю хвилину опинитися тут, і завершити розпочате.

 - Добре.  Підемо туди де ти зможеш мене сховати.

 - Заходь всередину.  - Бенет кивнув на двері що вели в її кімнату, перед якою вони і зупинилися.

Вона зараз не думала про те звідки він знає де вона живе, і навіть не звернула уваги на те, що він досить впевнено себе вів коли повернув замок, немов робив це тисячі разів раніше.  Вона просто боялася, і не знала що буде далі.

 - Дай мені руки.  - попросив Бенет, і бачачи, що Лів злегка відскочила від нього, придушив почуття досади.  - Не бійся мене, прошу!

Вона слухняно вклала руки в його простягнуті долоні відчуваючи як розливається по її тілу приємне тепло.  Їй здалося це дивним.  Вона думала що відчує страх або неприязнь, але на подив, їй було дуже комфортно - так, немов її маленькі ручки були створені для його міцних чоловічих долонь.

 - Я перенесу нас в світ ілюзій.  Тільки там буде безпечно на даний момент.

Вона кивнула, в черговий раз довірившись йому.

 - Закрий очі, і спробуй залишити тут весь надлишок енергії - страх, злість, образу.  Так буде легше.

Лів знову кивнула, а коли відкрила очі, перед нею постала дивовижна картина.  Вона відійшла від Бенета, милуючись диким пляжем.  Вони немов опинилися на ненаселеному острові, де океан омивав берег, бриз колихав її довге легке плаття, а навколо них росли пальми з фруктами.

 - Що це за місце?

 - Світ ілюзій.  Ти сама створила свою ілюзію - місце, де хотіла б побувати.  Ми тут одні.

 - Але якщо його створила я, то що бачиш тоді ти?

Бенет посміхнувся.  Так дивно було знаходитися поряд із нею і не тримати за руку, не говорити про їх сумісні планах і любов.  А тепер ще дивніше було відповідати на таке питання.  Він бачив те саме що і вона.  Та тільки як розтлумачити їй чому?  Бенет не міг сказати, що вони разом мріяли створити свій медовий місяць в подібному місці.  Лів могла годинами розповідати про те, що хотіла б побачити, скільки б разів за день вона купалася в океані, і як часто пила б коктейль з кокосового горіха через соломинку.  Ці її бажання бавили Бенета та він не міг викинути з голови цю картину.  Лів подобалося віддаватися людським заняттям.  Так їй здавалося, що вона корисна ще більше, ніж якби вона була тільки богинею.

 - Я бачу те ж саме.  - коротко відповів він, не перестаючи думати про те, що все-таки вони тут разом.

 - Не розумію ось тільки ... - вона нахилилася над дивною рослиною з величезним листям і помацала пальчиком його поверхню.  - Це все справжнє?  Тоді чому називається світом ілюзій?

 - І так, і ні.  Вважай що ти перенеслася на острів, на якому хотіла побувати - ось і все.

Зрозумівши, що бовкнув зайвого, Бенет завмер, сподіваючись, що Лів не зрозуміє його помилку.  Але було пізно міняти тему або ухилятися.  Вона розігнулася.  І подивилася прямо на нього.

 - Звідки ти знаєш, що я хотіла побувати на острові?

- Ну, це було логічно, якщо вже ми тут.  - просто відповів Темний.

 - Всеодно це просто дивно.

 - Згоден.

 - А як ми зрозуміємо що повертатися безпечно?

 - Тир подасть нам знак.  Не хвилюйся.

Лів вже забула, коли посміхалася в останній раз, а зараз на її милому обличчі розцвіла нова посмішка.

 - Не дивлячись на причину, по якій ми тут, я все ж рада, що опинилася в такому місці.  Сподіваюся, з Тиром все добре.

 - Тіарнак не може вбивати Світлих.

 - Знаю.  Мені не подобається, що через мене хтось може постраждати.  - вона знову озирнулася.  - Та й тебе я в це втягнула мимоволі.

Знала б вона як Бенет сам мріяв тут опинитися разом з нею.

 - Це мене ні від чого не відволікає.

 - А навіщо ти взагалі мені допомагаєш?  Я думала Темні не надто дружать зі Світлими.

Несподіване питання поставило його в глухий кут.  Він і сам був майже Світлим.  Занадто складно виявилось підтримувати такі розмови.  Бенет знову відчув тягучий біль в грудях.

 - Не варто ділити світ навпіл на добро і зло, світло і темряву.

 - Пробач.

 - Краще насолоджуйся проведеним тут часом, і ні про що не думай.  Я зроблю для тебе курінь.

 - Навіщо?  Ти думаєш що пройде так багато часу, перш ніж Тир сповістить раду про небезпеку?

 - О ні.  Просто тут час тече інакше.  Одна земна доба триває набагато довше ніж тут.  Кілька днів нам доведеться ховатися.

Очі Лів округлилися з переляку.

 - Ого!  Я буду нервувати якщо доведеться так довго чекати.

 - Я можу повернутися ненадовго і сам оповістити Верховних про те що трапилося, якщо тобі так буде спокійніше.  - проте провести час з нею на острові буде набагато приємніше.  Але Бенет був готовий виконати будь-яке її прохання.

 - Ні, не залишай мене тут одну.  До того ж, якщо мені доведеться провести тут стільки днів самій - це точно не піде в задоволення.  А так я навіть можу це вважати своєрідною нагородою.  - вона невпевнено посміхнулась, і Бенет полегшено видихнув.

 - Тоді чекаємо сигналу.

У Лів в характері не була присутня риса засудження, але вона задавалася питанням чому раніше зовсім не звертала уваги на Бенета, а тепер кинулася до нього за допомогою стрімголов.  Всі намагалися обходити Темного десятою дорогою, а вона замислювалася про те чому його так цураються.  Потім їй згадалися дивні ведення з його участю, і її щоки залились рум'янцем.