Глава 18

У Лів так сильно боліла голова, як тільки бувало після тривалого використання магічних сил.  Її ніч проходила в роздумах: Лів постійно крутилася, поверталася з боку на бік, зітхала.  Вона лежала з відкритими очима втупившись в стіну навпроти ліжка.  До світанку було ще далеко, а цей раптовий ступор, який не бажав спадати протягом декількох годин - ставав тільки тягучішим.  Справа навіть не в тому, що Бенет її поцілував, а в тому, що вона відчула і як відреагувала.  

Дівчина була абсолютно впевнена в тому, що відчувала те ж саме в своїх видіннях, а вони були не просто сном.  У видіннях вона, як правило, відчувала все так як і наяву.  Відповідно, якщо Лів не знала який буде його поцілунок, то і марення, які приходили їй раніше не повинні були так барвисто передавати відчуття.  Тільки ось вони передавали.  Богиня згадувала про кожне видіння, і про останній сон.  Одного разу Бенет їй снився, і вони поцілувалися, але знову-таки, дівчина тоді точно знала, що це сон - то, чого немає насправді.

Сівши на ліжку, вона все глибше і глибше копалася в собі, вишукуючи будь-які дрібниці, які раніше випускала з поля зору.  Її починало лихоманити: тряслися руки, головний біль посилився, а перед очима все було розмито як під водою.

Година йшла за годиною.  Лів то сиділа, то знову лягала в ліжко, укутуючись ковдрою по саму шию, щоб на якийсь час відмовитися від реального світу.  Вона ходила по кімнаті, коли було зовсім не під силу залишатися на одному місці, і в підсумку, накинувши на плечі широку теплу шаль, прямо поверх домашньої сукні, дівчина покинула свою кімнату.

Нічна синява вже змінилася біло-рожевим світанком, і легка літня прохолода діяла підбадьорливо.  Богиня все крокувала і крокувала, поки вдалині не з'явилися відблиски сріблястої річки.  Її скелястий берег на ранній зорі був особливо чарівним.  Як добре, що всі ще відпочивали - їй вдалося втекти з пансіону непоміченою.  Пізніше вона безсумнівно зустріне когось на дорозі, тільки якщо не використає здатність переміщення, щоб уникнути настирливих запитань.  Вони обов'язково будуть, адже як мінімум кілька десятків товаришів поцікавляться куди вона поділася вчора, чому втекла зі свого посвячення.  І якщо (що було б ще гірше) вона зустріне Бенета, то породить нові питання зі сторони, коли почне його уникати.

Спочатку необхідно в усьому розібратися.  Ті догадки, які складалися нарешті в правильну мозаїку, показували їй абсолютно нову картину власного життя.  Але поки було рано думати про це.  Їй допоможе заспокоїтися і розібратися в усьому річка.  Вода завжди діє на Лів заспокійливо.  Вологі від ранкової роси камені не стали перешкодою для невеликого відпочинку, і невизнана сіла на один з них - свій улюблений плоский камінь.  Вона провела долонею по грубій поверхні, немов гладила чотириногого друга, і її пальці натрапили на невелику виїмку.  Знахідка здивувала богиню, і вона підвелася на місці щоб розглянути дірку.  Вона не пригадувала щоб на цьому камені були навіть невеликі тріщини або відколи.  У слабкому світлі сонця, що сходило, важко було розгледіти що-небудь, тому Лів скористалася магією, незважаючи на свою слабкість.  Вона створила одним помахом долоні невелику кулю що світиться, яка через мить перетворилася на товсту запалену свічку.  Дівчина піднесла полум'я, і ​​розглянула ту частину каменю, яка її зацікавила.

 - Цього не може бути.  - прошепотіла вона, і рука зі свічкою затремтіла ще сильніше.

На камені було висічено магією невелике серце, в якому красувалися два імені (Бенет і Лів).  Тепер сумнівів в тому, що видіння були їх спільним минулим, не було.  Дівчина опустилася на коліна перед зображенням серця, поклала руку прямо на нього, викликаючи новий спогад.

- Ти неначе дитина, чесне слово!  - голосно регочучи підсікла Бенета Лів.

Він був таким безтурботним в цей момент, що їй захотілося його поцілувати зараз же.  Але Лів соромилась це зробити, незважаючи на те, що біля річки вони були одні.

 - Нехай це буде нашою маленькою таємницею.  Висічемо тут серце з іменами, прямо як це роблять люди.  Я знаю, що ти цього хочеш!

Вона дійсно хотіла начаклувати їх імена, як шалено закохана дівчина намалювала б серце з іменем коханого в блокноті.  Або як людські пари висікали ножами свої серця на деревах.  Тільки для цього вони не стануть шкодити природі, а скористаються магією.

 - Добре, давай.  Тільки імена пишу я!

 - Домовилися.

Бенет взяв Лів за руку, і вони сплели пальці. Не розчіпляючи рук, вони торкнулися поверхні каменя, і на тому спалахнуло вогняне серце, яке догорівши, відобразило два імені «Бенет і Лів».

Спогад був болючим.  Груди дівчини здавило, але плакати вона не стала.  Потрібно розібратися у всьому до кінця.  Стільки неясностей прокинулося в її розумі, що скроні почали нестерпно пульсувати.  Лів потерла втомлені очі кінчиками пальців.  Чому вони розійшлися?  Як він став Темним?  Чи дійсно він бажав їй добра, як вона подумала?  І нарешті, чому вона нічого з цього не пам'ятає?  Після цих питань спалахнули нові, і вони не закінчувалися.

Їй необхідно було знайти Бенета, а не уникати, розпитати про минуле, хоч якось проясняючи ситуацію, інакше вона зійде з розуму по-справжньому.

Бризнувши освіжаючою водою з річки собі в обличчя, Лів рішуче попрямувала до Темного.  Якщо вони були колись разом, то Лів в будь-якому випадку повинна знати де він живе на рівні підсвідомості.  Чуття її не підвело, до того ж, за останню добу її підсвідомість прокинулася, випускаючи назовні багато чого цікавого, і зупинившись перед величезним двоповерховим будинком, дівчина його оглянула від верху до низу.  Білий цегляний будинок, акуратний і непримітний - такий же, як решта будинків в окрузі.  Богиня не сумнівалася, що Бенет живе саме тут, адже його слід відчувався ще на початку вулиці, а перед кованими воротами став яскравішим.  У будівлі знаходилося всього кілька квартир.  Чи був він у себе в цей час, або чим взагалі займаються Темні зазвичай?  Після її вчорашнього втечі, настирливе бажання все дізнатися тільки посилилося, а рішучість зміцніла.