Глава 21

Минуло вже кілька днів з тих пір, як Лів в останній раз бачила Бенета.  Точніше вона його бачила іноді на території пансіону, коли він залагоджував загальні справи, пов'язані з відновленням природи, але він її уникав.  Причому так спритно, що невизнаній не вдавалося підійти до нього ближче, ніж на десятки метрів.

Сьогодні після обіду починалося свято в честь перемоги над злом, але настрій у дівчини був зовсім не веселим.  Коли метушня після її повернення трохи вщухла, а Гарді з Далієй перестали засипати її питаннями, Лів змогла усамітнитися у своїй кімнаті.  Адама вигнали, як вони і припускали, а Верховні дали їй можливість підготуватися до посвяти краще.

Зовні було спокійно, а ураган в душі Лів не згасав.  Здавалося, що вона все-таки втратила її важливу частину.  Безпрецедентне рішення Бенета триматися від неї подалі повільно притуплювало її природжене світло і радість.  Дивно, що він сам цього не розумів.  І був абсолютно невблаганний.  Дівчина боялася того дня, коли він покине пансіон назавжди, а це трапиться обов'язково.  Вона б спробувала ще раз напоумити Темного, з'явившись до нього додому, але Вард їй зізнався, що Бенет там більше не живе.  Смутна здогадка про те, що він живе тепер там, де більшість Темних, неприємно вколола в серці невизнаної.  Вона вірила, що чоловік ніколи б не піддався спокусі заволодіти новими вміннями.  Він ніколи не прагнув до визнання і влади.  Якщо він вибрав порожній потойбічний світ темряви, то тільки щоб уникати її.

Сьогодні вона обрала білу сукню в квітах, додавши до неї небесно-блакитного кольору шаль.  Вона підкреслить колір світлих очей, і зігріє дівчину ввечері, щоб не довелося зайвий раз використовувати магію.  Лів подумала про те, що бути простим смертним набагато цікавіше, ніж створінням вищого розряду.  Вічне життя не вабило зовсім, після втрати найважливішого її складника.  Без Бенета все втрачало сенс.  Вона це відчувала в період забуття, і відчуває зараз.

Йти до загальних веселощів не дуже хотілося, а просидіти вдома на самоті було б ще гірше.  Тому невизнана пішла до площі, обставленої широкими, довгими столами, де вже у всю веселилися її товариші.  Дівчина трохи запізнилася, але це її не турбувало.  У натовпі вона побачила як наближається до неї Вард.  Він був трохи стурбований.

 - Привіт, Лів.  Знаю, що ти не бачила Бенета вже давно, але може він все-таки сьогодні приходив?

 - Дивно, що ти мене про це питаєш.  Ні, я його в пансіоні не бачила.  Щось трапилося?

 - Я чув, що когось вбили сьогодні вранці зі Світлих.  Хотів знайти Бенета, адже він краще за всіх вміє шукати сліди, але його ніде немає.  Вибач, що потурбував.

 - Все добре.  А що кажуть Верховні?

 - Вони не хотіли псувати свято, тому заявляться тільки після гулянь.

 - Ясно.

Недалеко від них пройшов підпилий Оден.  Він похитувався, несучи в руці пляшку з темного кольору рідиною, повністю занурений в себе.

 - Після смерті Тира, він так і не оговтався.  Сам на себе не схожий.

 - Мені так його шкода.  З нього немов життя викачали.  Оден зараз нагадує самого себе лише віддалено.

 - На жаль це правда.  Вони були дуже дружні, а смерть істот досить рідкісне явище.

 - Як тобі свято?  - змінила тему дівчина.  Все-таки Тіарнаку вдалося залишити після себе хаос, але не хотілося знову про це думати.

 - Весело, як завжди.  Вільгельм намагається напоїти Гарді, а твоя подруга Далія схоже захопилася нещодавно прибулим невизнаним.  Снор з розуму сходить від її легковажності.  - посміхнувся Вард, викликаючи у Лів відповідну щиру посмішку.  У ній читалася подяку за те, що Вард зумів відвести наповнену сумом розмову, в інше русло.

Вони трохи поговорили, і Лів захотілося поділитися з найближчим другом Бенета своїми переживаннями.  Тільки Вард залишався самим вірним йому в такий важкий період, коли всі відвернулися від Темного.

 - Він мене кинув, так?

Хлопець опустив погляд, не бажаючи засмучувати її ще більше.

 - Ти ж знаєш, що він тебе любить.  І розумієш чому так буде правильніше.

Посидівши ще не довго на траві, де вони облюбували місце за розмовами, Вард встав на ноги.

 - Мені потрібно відійти на пару хвилин.  Хотів знайти одну дівчину.

 - Невже і ти нарешті закохався?  - пораділа за нього богиня.

 - Ні.  Насправді вона нестерпна.  Мій двоюрідний брат попросив доглянути за нею, а я вже пару хвилин як упустив її з поля зору.

 - Йди звичайно.  Пошукай дівчину.

 - Ти в нормі?

 - Я впораюся, спасибі тобі, Вард.  - запевнила його Лів, дякуючи за турботу.

Хлопець кивнув і зник у натовпі гуляк.

Лів піднялася з трави, обтрусила плаття, і підняла погляд, який одразу ж зустрівся з його поглядом.  Бенет стояв віддалік від натовпу, спершись плечем об дерево, і спостерігав за нею.  На його обличчі не було посмішки або взагалі будь-яких емоцій.  Але Лів зрозуміла, що це означало.  Бенет приклав руку до свого серця, даючи їй зрозуміти, що вона залишиться там навіки.  Лів повторила його душерозриваючий жест, а другою рукою послала йому повітряний поцілунок, який наздогнав Бенета, ставши відчутним.  Богиня повітря вперше використовувала свій дар таким чином.  Підходити до коханого не було сенсу - це лише спричинило б чергову тортурну біль для її серця. 

Простоявши так довгі кілька хвилин, Бенет опустив руку.  Вона, немов стала млявою, повисла вздовж тіла.  Темний розвернувся, і зник за деревом, залишаючи після себе невеликий туман, який швидко розвіявся.  Це було їх прощання.

Лів ще не опускала руки, не відводила погляду від того місця, де він стояв секунду назад, але самотня сльоза на її щоці перетворилася в цілий потік, а потім справжній град із сліз.  Вона не видавала ні звуку, але обличчя стало мокрим, а блискуче срібло в її блакитних очах, яке відображало інтерес до життя, згасав.  Вони знову втратили один одного.

Світлі створюють світ, Темні його відновлюють.  Все логічно і просто.  Тільки ось серед Світлих і Темних трапляються зрадники.  Бенет досить часто почав стикатися зі зрадою, а тепер і сам таким став.