Викрадач мого серця

Глава 3

Я не могла пояснити, чому внутрішньо опиралась навчанню на тому  направленні, що наполегливо пропонували мені батьки. Начебто все було логічно, вони переживали за мене і хотіли кращої долі, перспектив, але... з самого дитинства мені снилися дивні сни; більше схожі на вирвані шматочки різних життів з контексту Всесвіту. Мені снилося і далеке майбутнє – лазери, будинки схожі на стріли, що йдуть вгору і переливаються неоном. І минуле – якісь занедбані монастирі, військові госпіталі... і сьогодення – біле сліпуче світло, гігієнічні рукавички й блискучі інструменти. І у всіх цих снах змінювалося все – антураж, час, люди навколо. Незмінно залишалося одне – вона сама, лікар, в усіх снах. Рятує людей.

Дивно звичайно, я з дитинства боялася крові й не прагнула до порятунку людства, не цікавилася анатомією, але... сни супроводжували мене з дитинства. І один з них приснився сьогодні вночі, але я забула його, як тільки прокинулася. Залишилося лише відчуття, що скоро всі сумніви вирішаться, і доля сама вкаже вірний шлях. А поки я тільки відмовчувалася на пропозиції батьків, боячись ляпнути щось не те.
- Лекс зашнуровав тебе? До половини, я бачу, повернися, я допоможу. Скоро прийде дівчинка робити зачіску. Яку ти хочеш, мила? —Запитала мама.

Я задумливо подивилася в дзеркало і вирішила.
- Просто кучері. Я не хочу лак і шпильки. Максимум природності. Може ну її, цю спідницю під низ, а мам? Нехай плаття вільно струмує, а не стоїть як торт...

***
-... І не давай їй пити! — Я слухала мамин монолог з кухні й тихо звіріла. Але Лекс передбачав такий поворот подій, і просто закрив мене на ключ в кімнаті, щоб я не вибігла в самий невідповідний момент і не посварилася з надто турботливою мамою.
- Та ви що! Ніколи. Я її сам грудьми закрию, ну вірніше вип'ю за неї, що наллють...

- Комік чортів! —Я кипіла і готова була кидатися на двері, як звір. Але довжина сукні мене зупиняла. Без нижньої спідниці воно б волочилося по підлозі, і довелося піти на заходи – надіти екстремально високі підбори. Так воно виглядало красиво – спідниця лежала м'якими складками, роблячи мене дійсно схожою на принцесу. На одну дуже злу принцесу. До речі, останній жарт  від Лекса так само був помилкою – моя мама сприйняла жарт буквально, і мало не зомліла:
- Лекс, ти що! Ти ж за кермом!
- Все, Все, ми запізнюємося... —Ключ повернувся в замку, і я схопила сумочку, розуміючи, що зараз саме час втекти на наше особисте свято. О, які надії я на нього покладала...

***
На офіційну частину ми, звичайно, запізнилися. Хоча фурор я зробила, ефектно приїхавши в червоному феррарі без верху, в сукні, яка кардинально відрізняється від інших нарядів дівчаток, і з  довгими скуйовдженими, що спускаються нижче лопаток кучерями. Чортові шпильки. Треба було слухати перукаря і чіпляти шпильки. Я ніколи не забуду, як відклеювала ці кучері від губ, до яких вони намертво прилипли вже через п'ять хвилин їзди «в стилі Лекса» міськими вулицями. Феррарі без верху. Зате ефектно, так, з цим не посперечаєшся.
- Ти що, з весілля втекла?—Шепнула мені сусідка по парті, коли я чинно встала , а Лекс загубився серед гостей і в  очікуванні родичів. Десь збоку залу я помітила тата і несамовито замахала руками, привертаючи увагу. Тато побачив і усміхнувся, махнувши у відповідь. Він таки встиг, незважаючи на затримку рейсу. Я з полегшенням видихнула. Урочиста частина випускного вечора йшла своєю чергою...
Мене оточили дівчата, і почали навперебій розпитувати, хто цей Аполлон, і скільки я заплатила в агентстві по зніманню «хлопчиків за викликом». Я тільки жартувала і з гордістю поглядала скоса на Лекса, який ідеально грав роль мого хлопця. Він ковзав між гостями, забирав келихи з шампанським, перш , ніж ті доходили до мене, іноді підходив до батьків, нейтралізував мого тата, який намагався вкрасти мене у подружок, щоб докладно привітати з «одним з найважливіших днів у моєму житті». Лекс постійно кружляв  біля мене, але я спритно вислизала від нього, відчуваючи, як загострюється атмосфера між нами. Або мені так здавалося? Я хотіла не стати для нього легкою здобиччю, тому грала свою роль, як по нотах, поки він грав свою ...
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше