Глава 49

Він пив мене, віддаючи всього себе, а голова йшла обертом, його поцілунки завжди позбавляли мене волі. Тут не було місця любові або розуму, тільки чиста хімія. Нас тягло ще з самої юності один до одного, і я в якійсь мірі розуміла мотиви безглуздого спору Лекса з друзями. Лекс тоді просто злякався занадто сильних почуттів до мене. Він хотів свободи від мене, зламати еротичну клітку, в яку сам себе замкнув, але не зміг. Людина може жити одна без іншої, але вона не може без їжі, води, повітря. Я стала його повітрям... здається, сьогодні Лекс зрозумів це, за всі ті довгі п'ять років, що ми були в розлуці. А я танула в його руках, ніби наш перший поцілунок — на даху, в ніч випускного вечору, ніби він був тільки вчора. Атмосфера загострювалася, і зупинятися він вже не збирався. Швидше, Лекса понесло, і його долоні лягли на мої плечі, потім нижче, нетерпляче смикнули сорочку вниз, і тріск тканини протверезив мене.
«Господи, що ж ми творимо?! А як же Дем?!» - Нарешті, я прийшла в себе і жахнулася того, що творю. Я недовго думаючи, вирвалася з його рук, до столу, і недовго думаючи, схопила перше, що попалося під руку, а це була склянка з мінералкою, і дивно точно плеснула в обличчя моєму спокуснику. Лекс зашипів і відсахнувся, прикриваючи рукою очі.
- Що, остудився? – Я вже затенала на собі халат, трохи нервово звичайно, але зав'язуючи пояс, я відчувала себе у відносній безпеці.
- Не те слово. – Кожне слово Лекса вилітало крізь зуби. – Татко був би радий, що ти остудила мій запал так уміло. Він завжди любив тебе, дитинко.
- Я знаю. – Знизала плечима я, спершись ліктем на стіл. – Але аж ніяк не більше, ніж тебе.
- Я думав, він уб'є мене, коли дізнався про моє рішення піти з інституту і присвятити своє життя боротьбі зі злочинністю, зовсім як колись він сам. До речі, капітан Алаєв до ваших послуг, мила леді. – Лекс не міг стримати гордої посмішки, коли виголошував останню фразу. Що мені в ньому завжди подобалося, так це те, що він був завжди неймовірно відхідливий.

Що зараз Лекс відчував? Не знаю, можливо добре прикидався, але він посміхався. З самого дитинства ми могли битися, як кішка з собакою, а через п'ять хвилин він мене обіймав і тягав на спині, граючи в конячку. Ось і зараз, та хвилина тяжіння зникла майже без сліду, наче її й не було, і тільки ледь помітні еротичні флюїди ще витали в повітрі. Але ми обоє свідомо закривали на них очі.
- Вітаю! Такий молодий, а вже капітан! Ти татові дзвонив?! – Я не могла стримати емоцій і кинулася йому на шию, обіймати й тискати, як плюшеву іграшку. Лекс з удаваним гарчанням відбивався.
- Ну, буде, буде тобі! Нічого такого... стану наймолодшим полковником, тоді подивимось! А тато... ти знаєш, він одружився вдруге. – Повисла незручна пауза.
- Ага. – Я почала розглядати пояс від халата з перебільшеною увагою. – А тебе на весіллі не було.
- Тато кликав. Але я не приїхав. Не відпустили на службі.