Глава 11

Повертаючись до зали, щоб віддати пожертвування, Максим зустрівся з глузливим дівочим поглядом і скрипнув зубами від досади. Христина... Ну так, якщо вже заради Єви сунувся на захід Горського, чи варто дивуватися, зустрівши тут його наречену... і власну майже дружину, яка свого часу нею так і не стала. Чого гріха таїти, доведеться визнати (нехай від цього і постраждає самолюбство), що за минулі роки на його частку припала ще одна така «Єва», яка відкинула не моргнувши й оком, змусивши заново пережити той нелегкий час, коли поїхала Ланська.

Христині Соколовій випало нещастя народитися дочкою Олександра Сиротенка, колишнього компаньйона батька, який в підсумку став значитися у Державіних хлопчиком на побігеньках і взагалі був поганою людиною, яка запросто дозволяє себе обдурювати, вірить усім, крім своєї родини, і без докорів сумління збиралася продати доньку за борги, чим було гріх не скористатися. От Макс і скористався (а хто б утримався?!), щоб залікувати постраждале від її відмови его.

А все почалося з того, що в юні роки (Максиму тоді було чотирнадцять, а їй одинадцять) вони разом із сім'ями виїхали на пікнік, і татусі почали їх сватати. На той час Макс уже став улюбленцем дівчат і звик, що вони йому пачками на шию вішаються, і тут ця шмакодявка заявила, що сама вибере собі чоловіка, а на нього подивилася таким поглядом... Загалом, його пройняло, серце защеміло від незагоєної рани, а якщо врахувати, що Христина була схожа на Єву навіть зовні, то він ніби ляпас отримав. Відігрався на ній, звичайно, в той вечір від душі, навіть спортивки ледь не пропалив біля багаття, але легше все одно не стало.

Нова відмова, причому така категорична, зачепила сильніше, ніж можна було припустити. І знову накотили спогади про Ланську. Максим бачив її в кожній темноволосій і кароокій дівчині і ненавидів їх усіх. У той же час у нього погіршилося нездорове бажання збирати жіночі серця як трофеї і вже точно більше ніколи і ніким не бути відкинутим.

Про Соколову (яку разом із матусею і братиком татусь кинув ще тоді, в дитинстві) він і думати забув, поки не зустрів її знову на такому ж балу-маскараді півроку тому. Той листопад видався теплим, але Макс усе одно обрав убрання інквізитора, що якомога краще відповідало стану його душі. А от Христина більше була схожа на елітну повію, хоча, здається, претендувала на звання чорного лебедя. Розпусна сукня, фривольний макіяж, білява перука... Хто завгодно б помилився, але тільки не він. Максим досі дивувався, що (або хто?) змусило її тоді так вирядитися.

А вже коли вона трохи пізніше повернулася на бал в нормальному і навіть елегантному вбранні білого лебедя, більше не приховуючи волосся під перукою, та ще і під ручку з Горським, Макс переконався, що не помилився. Загалом, Соколова подорослішала, покращала... і стала ще більше схожа на поки що недоступну Єву. Давній «ляпас» Христини та її відмова підняли в душі все найтемніше і вимагали помсти. Максим навіть зважився на шантаж і наполіг на весіллі, прагнучи підпорядкувати її собі і зробити те, чого вона колись так не хотіла. Думав, може хоч тоді йому полегшає...

Але через втручання цього виродка Горського нічого не вийшло. І зараз Макс був йому навіть вдячний. Дивлячись на всю цю ситуацію збоку, він з особливою гостротою усвідомив, що Христина Соколова була лише заміною, яку йому... дійсно, так і не вдалося отримати. Так, може, це була не поразка, а знак? Знак, що не потрібна йому ніяка заміна, адже можна спробувати заволодіти оригіналом! Піти по головах, перевернути догори дном налагоджене існування однієї занадто знахабнілої у своїй величі сімейки і змусити її членів згадати, що люди не в небесах літають, а ходять по землі. Дехто навіть повзає, тому що орав цілий день заради шматка хліба і не має сил піднятися.

Тепер у Максима є шанс здійснити те, чого довелося чекати не рік і навіть не два, і він ним скористається, просто не може не скористатися...

З Горським, звичайно, доведеться поводитися обережно. Але це тільки поки... поки вони його притиснули. Однак зупиняв Макса і змушував бути більш обачним не так компромат, який у майбутнього подружжя на нього був, скільки те, що він утратив інтерес до Христини. Нехай собі живе як хоче, йому за великим рахунком все одно, за колишню образу вже відплатив сповна. Але якщо випаде нагода, то, зрозуміло, пригадає нові образи, компромат і те, що порушили його плани, а зараз... зараз у нього куди більш важлива і приваблива мета, так що нема чого розпорошуватися.

Соколова продовжувала поглядати вельми іронічно, і це стало дратувати. Ну що там ще?! Подумати тільки, всього якихось три місяці тому вони з Горським ледь не повбивали один одного через неї. Так, хороша, досить якісна копія, але з оригіналом не зрівняється. З оригіналом взагалі ніхто і ніколи не зможе зрівнятися, Єва така одна, унікальна, єдина в своєму роді.

– А ти, Максиме, в своєму репертуарі... – нарешті промовила стара знайома, яка сьогодні обрала костюм райського пташки, що особливо підкреслювали строкаті пір'їнки на напівмасці.

Напевно, вона теж помітила поцілунок під час танцю, інакше б чого їй його зачіпати.

– Ти ж не думала, що я стану пухнастим зайчиком, вірно? – відгукнувся Максим, оглянувши її не менш глузливо. – Радій, що ти мені більше не потрібна, Христино. Гуляй, поки можеш. Чого тобі не вистачає?

– А хто потрібен? – продовжила дівчина тим же тоном. – Ланська?

– Соколова (ой, ти ж насправді Сиротенко), – Макс навмисне назвав прізвище її батька, щоб сильніше вразити, – не забивай свою милу голівку непотрібними думками. Я від тебе відчепився? Відчепився. Так радій життю в своєму тендітному маленькому світі і не суй свого цікавого носика куди не слід. Он і наречений твій прегарний іде, – вказав він очима на Горського. – Бери його під ручку і шуруй танці танцювати.