Розділ 8

Ну звичайно, я не збиралася казати правду Олексію Миколайовичу. Я ж не зовсім... того. Як добре, що у мене все було нормально із фантазією. Тому бос вислухав цікаву розповідь про те, як якась бідолашна дівчина випадково додзвонилася до нашого офісу, вважаючи, що це телефон довіри, і розповіла, як коханий звинуватив її у зраді. Вона виявилася вагітною. Але навіть не здогадується, хто батько цієї дитини. Адже бідолашна не мала інтимних стосунків.

Не знаю, чи повірив мені Ковтун, але можу сказати, що я його своїм експромтом вразила. О так, я добре вміла це робити – вражати.

– Боже мій, вам би навчитися коротко говорити, Міло… Адже вам відомо, що стислість – це сестра таланту, – я бачила, що терпіння Суворова було на межі, як і моє. – У вас мають бути хоч якісь таланти, – як же він мене дратував. – Я витратив цілих п'ятнадцять хвилин на марну розмову.

– І що? Тепер станеться щось непоправне? Ви так кажете, Олексію Миколайовичу, ніби ми з вами нейрохірурги і знаходимося на операції... П'ятнадцять хвилин – це справжні дрібниці, – краще б я промовчала. – На п'ятнадцять хвилин більше, на п'ятнадцять менше – яка різниця?

– Ну що ж... Якщо час для вас не має цінності, тоді я попрошу сьогодні затриматися… – ні-і, Ковтун не посміє. – Оскільки ви, Міло, сьогодні запізнилися та багато говорили не по справі, то зможете затриматися на сорок п'ять хвилин. А якщо не вгамуєтеся, то на цілу годину, – ще чого! – Можливо, ви забули, що компанія займається важливим проектом... Але нічого, я вам нагадаю... Ви повинні наприкінці дня надіслати важливу інформацію партнерам та клієнтам.

– У мене не вийде, Олексію Миколайовичу. Сьогодні я затриматися не зможу, – не вистачало підставити Іруну. Вона ж для мене старається... – У мене призначена на вечір зустріч. Тож...

– Зрозуміло. Тоді ви зателефонуєте своїм знайомим і скажете, що трохи запізнитеся, – а чому це він вирішив, що я йду до знайомих? Може, на мене мій коханий чекає... Звичайно, я могла зателефонувати Ірині і попередити, що затримаюся, але бос сьогодні мене так розсердив, що у мене з’явилося бажання робити все навпаки. Ну а що він мені зробить? Звільнить? Йой! Он Ірина каже, що другові її Олега секретарка потрібна, тож нічого у Ковтуна сьогодні не вийде.

– Вибачте, але моєму хлопцю це не сподобається, Олексію Миколайовичу, – я зауважила, що бос щиро здивувався, а це ще більше мене розлютило – так реагує, наче у мене не може бути особистого життя. Це ж він обрав одружитися зі своєю роботою, а не я!

– Невже у вас є хлопець?.. – вчепився до мене бос.

– Так! – напевно бос вирішив, що якщо він не в захваті від моїх умінь, то й іншим я не зможу сподобатися. Нехай із мене секретарка не дуже, але ж це не означає, що я нікому не потрібна.

І щоб хоч трохи підняти свою самооцінку, я зважилася на відверту брехню. Хе-хе. Хоч я й до цього не казала правду Ковтунові...

– Мені здається, що саме сьогодні він приготував для мене особливий сюрприз, – бос підвів очі до небо – напевно благав всевишнього зупинити мене. – Я думаю, він хоче зробити мені пропозицію. Уявляєте?!

– Серйозно?! – ну… майже. І чого він так скептично підняв брову?..  – Пропозицію?.. Вам?!

– Звісно! – нехай не сумнівається, а то сидить у своєму кабінеті і вважає себе пупом землі... – Чому, ви думаєте, я вирішила попрацювати тимчасовою секретаркою? – ну... насправді я так вирішила, тому що мені потрібні були гроші, і Оля знайшла для мене дуже класний варіант – платять добре, робота зрозуміла. – Я досі пам'ятаю той день, коли познайомилася з... – чорт... мені терміново треба було підібрати ім'я, – з Едвардом, – капець. Можна було вигадати щось більш простіше. Але сказаного вже не повернути – я не можу заявити, що помилилася ім'ям.

– Едвардом? – засумнівався в моїх словах Ковтун. – Отже, його звати Едвардом? Гаразд. А в нього випадково немає сім'ї, яка живе у лісі? – не зрозуміла... – Може, він на сонці світиться? – схоже, хтось перепрацювався. Я нічого не знала про блискучого Едварда... Як і не розуміла, що там у нього світиться. Ага, ще й на сонці.

– Не плутайте мене, Олексію Миколайовичу… – попросила я. Так і хотілося додати: "я і без вас можу заплутатися". Ніколи не думала, що вигадувати на ходу може бути складно. Раніше жодних проблем з цим не було. Мабуть, Ковтун якось погано на мене діяв. – Коли я зустріла Едварда, то відразу зрозуміла, що він мій чоловік, – Олексій Миколайович слухав і стискав у руці олівець. Угу. Так сильно, що той не витримав і з диким хрускотом переломився навпіл.

– Вибачте. Я ненавмисне… – почав виправдовуватися переді мною бос. Дивно це якось…

– Мій Едвард працює на брокерській біржі, – боже-е, Міло… Хіба не можна було придумати йому звичайну професію?.. Можна було сказати, що він фінансист чи просто банкір! Навіщо всі ці брокери?.. Я ж у цьому нічого не тямлю… Бачила тільки, як по телевізору всі кричать: «Купую! Купую! Продаю!» Ось на цьому мої знання в брокерській справі закінчуються. Ох...

– Продовжуйте, – хм, я ж бачила, що Олексієві Миколайовичу неприємно все це слухати. Він що, прихований мазохіст?.. – Так чому ж ви вирішили попрацювати на тимчасовій посаді, га?

– Я просто не бачу сенсу влаштовуватися на постійну роботу – Едварда посилають до інших міст і навіть країн, – залишилося дізнатися, чи справді брокери часто їздять по роботі, – і він не хоче надовго зі мною розлучатися. Ось. Може, так статися, що мені терміново доведеться звільнитися та поїхати за ним. От і все.

– З таким підходом до праці, Міла, можете втратити роботу до того, як Едвард покличе вас із собою… – я розуміла, до чого хилить Ковтун, але намагалася тримати обличчя. Я ж сильна!

– О... це нестрашно, – запевнила я Олексія Миколайовича. Нехай не думає, що я тримаюся за цю роботу – менше спекулюватиме моїми почуттями… – Мій хлопець взагалі не хоче, щоб я працювала. Він так і каже: «Мила моя, якщо ти хочеш жити на повну, то можеш не ходити на роботу. Я тебе всім забезпечу – виконаю будь-яке твоє бажання. Хочеш автомобіль? Я куплю тобі! А новий будинок?..» Загалом, Едвард мене балує, як принцесу. Ось тільки для мене має велике значення фінансова незалежність від чоловіків… Саме тому я тут! – закінчила я свою дивовижну любовну історію про успішного брокера та секретарку.