Розділ 13.

Настя

Саме такий Лос-Анджелес залишився у моїх спогадах: спекотний, метушливий та дуже гарний. Який це кайф знову бути тут. Так як я прилетіла на два тижні, треба встигнути все що я задумала, а планів у мене багато.

Перервала мій потік думок Іра, яка підбігла до мене, і ледь не збила з ніг почала обіймати.

- Привіт, сонечко! – Привіталася подруга.

- Привіт, люба! Я сумувала! – Відповіла я, обіймаючи її у відповідь.

- Ти сама?

- Та ні, Ліам десь позаду йшов, просто коли я побачила тебе, то не змогла спокійно йти. – Засміялась Іра.

- О так, це на тебе дуже схоже! – Підтримала подругу сміхом.

- Привіт, Анастейша. – Привітався Ліам і обійняв мене, а я чомусь ніколи не любила коли він мене так називав.

- Привіт, Ліаме. – Обійняла його у відповідь.

- Давай допоможу з валізою. – Сказав Ліам, перехопивши ручку валізи.

- Дякую. – Відповіла я.

- Ну то що, як долетіла? – Запитала Іра, коли ми вже прямували до їхнього будинку.

- Та нормально, навіть би сказала чудово. Як завжди добряче виспалася! – Сказала я і засміялася.

- Дуже добре, адже зараз ми завеземо речі додому і поїдемо обирати сукню для подружки нареченої. – Приголомшила мене Іра.

- Ірусь, я взяла із собою сукню, не треба, дякую. – Почала відмовлятись від пропозиції.

- Ніяких відмовок, ми поїдемо і оберемо найкращу сукню для найкращої подружки нареченої і це не обговорюється, крапка. – Сказала Іра, схрестивши руки на грудях.

- Добре, я здаюсь, їдемо за сукнею.

- От і чудово. – Сказала Іра, плеснувши в долоні.

Через годину ми з Ірою були в салоні, де дівчатка вже виносили певні варіанти суконь. Мені одразу припала до душі довга атласна блакитна сукня, з розрізом на лівій нозі від низу до середини стегна, із невеличким декольте спереду і ззаду з відкритою спиною. Я одразу ж захотіла його приміряти, а Іра без слів все зрозуміла, та попросила відвести мене до примірочної.

- Настуня, ти просто божественна. – Сказала Іра і додала, - дівчино, ми беремо цю сукню, запакуйте її будь-ласка.

- Тобі справді сподобалось? – Запитала я у подруги.

- Ти в ній неначе богиня, яка зійшла з небес на землю, та й погодься, тобі вона теж дуже сподобалась.

- Ти не уявляєш на скільки. – Сказала я, заплющивши очі від задоволення.

Після салону ми з Ірою зайшли в ювелірний магазин обрати прикраси до сукні. Мій вибір впав на золотий ланцюжок, який ідеально підійде до декольте на сукні, та на сережки гвіздочки. Потім Іра потягнула мене обирати сумочку та туфельки.

- Ірусь, ти скажи будь-ласка, нащо мені сумочка, ти ж хочеш аби я також була із букетом? – Серйозно запитала у подруги.

- Так, хочу, але куди ти покладеш різні дівчачі дрібнички: телефон, помаду, серветки і тому подібне?

- Для цього я могла б взяти свою сумочку і залишити її комусь. – Запропонувала я подрузі.

- Ти зараз зі мною не сперечайся, бо я можу і розізлитися. Тому давай ми купимо тобі нову сумочку і класні підбори до неї , ок? – Запитала Іра.

- Ну добре. – Відповіла я, закотивши демонстраційно очі.

- От і чудово. – Посміхнула Іра і обійняла мене.

Після довгих блукань по магазинах ми все ж знайшли те що шукали: прекрасні бежеві босоніжки на тоненьких ремінчиках та такого ж кольору маленька сумочка, яка чудово доповнюватиме образ.

Пошуки сукні і всього до неї нас з Ірою дуже вимучили, тому без роздумів ми відправилися додому.