Розділ 19.

Настя

Господи… Як же тріщить голова. Скільки ж ми випили вчора? Нічого не памятаю із вчорашнього вечора. Спогади із клубу наче хтось стер. Проте одне я знаю точно: вчора ми дууууже багато танцювали, бо свої ноги я ледь вічуваю. Цікаво, як себе почуває Іра, після вчорашніх подій? Сподіваюсь Ліам не дзвонив і не писав їй, а то доведеться із ним особисто проводити виховну бесіду.

Заглянувши до Іри, я побачила що вона іще спить, тому вирішила піти приготувати сніданок на двох. Але перед цим, я зайшла в інстаграм, переглянути останні новини. Гортаючи стрічку, я наткнулася на фото Свята, яке він виставив вчора. Поруч із ним Макс і підпис під фото: «19.06.21. Дякуємо за ще одну неймовірну ніч у кращому клубі міста - «Vegas».»

Так, стоп. А сьогодні яке число? Треба швиденько знайти календар… О так, чудово, ось він. Таааак, сьогодні 20.06.21. Зрозуміло. СТОП. ЩО?! Ми разом вчора були у клубі? О, ні. Я ж нікому не говорила що приїду раніше. Ну буду сподіватись, що вони нас вчора не бачили, а то не гарно якось вийшло…

- Насть, ти чого кричиш на всю квартиру? Між іншим, ще навіть дванадцятої немає, а ти вже будиш мене. – Обурено сказала Іра, зайшовши на кухню в ковдрі.

- Ірусь, вибач, то я так. Згадала що мамі не подзвонила вчора, коли ми прилетіли. – Збрехала я.

- Аа, тю, так зараз зателефонуй. В чому проблема?

- Я їй трохи пізніше наберу, вона зараз в салоні.

- От і добре. А зараз, поки я зроблю нам каву, ти мені розповідай про сввоє особисте життя, а то з моїм якось все погано.

- Та що тут розповідати, хлопця немає, нареченого – тим паче. Сім’ю я не хочу, як і раніше. Нічого не змінилося, з тих пір як я сюди переїхала. 

- Чому? Боїшся що це завадить твоїй кар’єрі?

- Так. Я не хочу відійти на другорядні ролі у театрі. Я хочу грати тільки головні, бути в центрі уваги, а із сім’єю я про це можу забути.

- Тут ти не права. Ти просто ще не знайшла того, з ким захочеш створити сім’ю, виховувати своїх діток і просто бути щасливою. – Як завжди почала повчати мене подруга.

- Ти теж поки що не знайшла… - Випалила я на емоціях.

- Так. Ти права. Вірніше я думала що знайшла, а тепер я не хочу стосунків, буду вільною пташкою. Але тебе це не стосується, ти варта найкращого чоловіка на землі.

- Чекай. Ір, ти теж варта цього.

- Ні. Якщо мені зрадив наречений перед весіллям, це значить, що я не маю права на щасливу сім’ю. Принаймні, наступні декілька років – точно.

- Значить будемо вдвох тусити. – Весело сказала я.

- Будемо. Поки ти собі не знайдеш того самого. – Підморгнула мені подруга.

- І ти.

Після сніданку, ми вирішили глянути якийсь фільм разом. Так як я ще маю бути у відпустці кілька днів, я вирішила цей час присвятити подрузі, все ж зараз у неї непростий період у житті і їй потрібна моя підтримка. Замовивши багато різних смаколиків, ми приступили до перегляду фільму.

- Насть.. – Тихенько мовила подруга. – Вставай, фільм закінчився.

- А? Що? Чекай, як закінчився? – Здивовано і спросоння почала питати я.

- От так, ти ще на середині заснула, ну а я вирішила тебе не будити. – Сказала Іра, сміючись.

- Отакої, а я так хотіла подивитись цей фільм. – Засмучено сказала я.

- Нууу, ти що? Все ж добре! – Заспокоювала мене подруга. – Давай так, зараз ми зберемося і підемо на прогулянку, давно я не гуляла вечірнім теплим Львовом.

- О, так, давай, чудова ідея. – Скрикнула я і побігла в кімнату одягатись.

Трохи погулявши, ми зайшли у місцевий заклад випити по ароматній чашечці кави.

- Ірунь, як ти? – Запитала я, надпивши кави.

- Якщо чесно – то не дуже. – Засмучено сказала Іра. – Поки ми з тобою гуляли містом, я весь час згадувала Ліама, як він говорив мені як сильно мене любить, а на ділі він просто використовував мене.

- Ір, от побачиш - все буде добре! Ти ще знайдеш своє щастя!

- Ти знаєш, от зараз я не хочу ніяких стосунків, хочу побути вільною, незалежною ні від кого дівчиною.

- Тільки ж не заграйся, а то будеш все життя вільною і незалежною, і ще й з котами на додачу - жінкою. – Сказала я і засміялась.

Якусь годину ми провели у кавярні, а потім поїхали додому відпочивати.