Розділ 24.

Настя

Дорогою додому, у мене прокинулося бажання пройтися по магазинах, прикупити нових речей.

Зайшовши у всій улюблений магазин, я одразу почала згрібати всі гарні речі. Не всі мені підійшли, але все ж я вийшла не з пустими руками. Взяла собі гарну легку сукню міді блакитного кольору, персикову сукню міні з довгим рукавом, яка спадала з плечей, бежевий мереживний топ та світлі джинси. Всі речі були дуже гарними і підкреслювали мою тендітну фігуру.

Після шопінгу, я все ж поїхала додому. І перше що я зробила як потрапила в квартиру – прийняла душ та випила гарячої кави. Так, влітку зазвичай хочеться чогось холодного, проте це моя така собі традиція, після репетиції: душ, кава і вечір вдався, а сьогодні ще й в клуб йдемо. Вечір обіцяє бути цікавим!

Тільки-но завершилася чергова серія мого улюбленого серіалу, як роздався дзвінок на всю квартиру. Глянувши на годинник, я зрозуміла що за дверима Іра, адже вже була сьома вечора.

- Привіт, Іруня. – Відчинивши двері, мовила подрузі.

- Привіт. – Сказала подруга і обійняла мене.

- Будеш каву? – Запитала я подругу, коли ми підійшли до кухні.

- Так, буду, дякую!

- Тоді сідай, зараз зроблю нам каву і підемо збиратися. – Сказала я подрузі. – А поки розказуй, як ти, як робота, влаштувалася?

- Я – добре, на роботу влаштувалася, в танцювальну студію. Я думала що буде важко знайти роботу влітку, коли усі у відпустках чи на канікулах, проте ні. Виявляється навпаки, у людей з’являється більше вільного часу, і запит на танці влітку збільшується. Так що, і з роботою все добре. Я вже встигла провести чотири заняття, моя начальниця мене хвалить і говорить що я молодець.

- Чудово! Я рада що у тебе все гарно склалося! – Щиро мовила Ірі.

- Ти краще розкажи мені як у тебе справи? І наскільки я знаю сьогодні вистава, чому ти не там?

- У мене теж все добре, а щодо вистави, то я ж мала бути ще в Америці, тому мене в спектакль не ставили, але на тренуванні я була, Оля, та що виконує головну роль, теж добре справляється, тому я і не в театрі.

- А чому не пішла просто подивитись? – Запитала Іра.

- Ти знаєш, я хотіла, але сьогодні, йшовши на тренування, я подумала про відпочинок у клубі, Свят мене підтримав, от ми тепер і йдемо відпочивати та відриватися.

- Опа… А хто такий Свят, - зацікавлено запитала Іра, - твій хлопець?

- Та ні, ти що. Це мій дуже хороший друг. Відтоді як я повернулася додому і влаштувалася в театр, ми почали спілкуватися, так що вважай що Свят – мій ліпший друг.

- Ааа, ну-ну, зрозуміло. – З посмішкою сказала Іра.

- Ір, він – бабій, тому між нами суто дружні відносини, нічого більше. – Пояснила я подрузі.

- Ну добре. Хай буде так. – Ніби то погодилася Іра. – То ми втрьох підемо?

- Ні, буде ще один хлопець – ліпший друг Свята – Макс.

- Ага, тобто тобі подобається Макс, а не Свят, так?

- Ні, з чого ти взяла? – Збентежено запитала подругу.

- Ти просто взялася рум’янцем, коли говорила про Макса.

- Ти така спостережлива. Ну скажу так, він – симпатичний, але в якості хлопця я його не розглядаю.

- Чому? Можливо варто було б?

- Ір, я вже говорила, відносини – не для мене. Я люблю танці, а стосунки будуть мені заважати.

- Насть, можна це поєднувати. Коли я була з Ліамом, мені вдавалося, хоч і не дуже вдало, але виходило, - сумно сказала Іра, - от і тобі вдасться.

- Не знаю, можливо, але я про це не думаю. – Сказала подрузі. – А тепер допивай каву, і ходімо збиратися.

- Добре. Ти вже придумала що одягнеш? – Запитала мене Іра.

- Зараз я тобі все покажу. 

Ми витратили годину на збори. Я одягнула, сьогодні придбану, персикову сукню, зробила легку укладку, гарний макіяж і взула золоті босоніжки. Іра теж виглядала максимально природно – волосся легкими хвилями спадало на плечі, фігуру підкреслювала сукня темно-зеленого кольору, а обличчя прикрасив нюдовий макіяж з червоними губами.

Викликавши таксі, ми поїхали до клубу. Уся дорога зайняла близько двадцяти хвилин, і ми приїхали рівно о дев’ятій. Вийшовши з авто, я одразу помітила Макса. Він сьогодні виглядав дуже гарно та привабливо, загалом як і завжди.

- Я так розумію, то або Макс, або Свят. – Сказала Іра, вказавши на Макса.

- Так, то - Макс.

- Ого, ну він дійсно гарний, тепер зрозуміло, чому ти почервоніла коли заговорила про нього. – Посміхаючись мовила подруга, а я вирішила не відповідати їй, тому в тиші ми підійшли до Макса.

- Настю… Привіт. – Здивовано привітався Макс і обійняв мене. - Не очікував тебе тут побачити.

- Тобі Свят нічого не говорив? – Запитала я.

- Та я йому зателефонував якраз перед виставою, він був трохи зайнятий, тому сказав мені тільки: «Зустрінемося біля клубу о дев’ятій».

- Аа.. Тоді зрозуміло. Ми з ним сьогодні зранку домовилися піти відпочити, він сказав що візьме тебе, а я – подругу. До речі, знайомся – це – Іра, моя ліпша подруга.

- Дуже приємно Іра, я – Макс. – Сказав Макс і простягнув руку Ірі. - А ти, мабуть, та сама подруга, яка залишилася в Америці. Нічого що я на «ти»?

- Ні, все добре, на «ти» навіть краще. – Сказала Іра, і потиснула  руку у відповідь. – Так, я та сама подруга, яку певні обставини змусили повернутися додому. – Відповіла Іра.

- О, а от і Свят. – Мовив Макс, дивлячись позаду нас.

- Привіт усім! Вибачте що трохи запізнився, вистава закінчилась не так давно. – Сказав Свят, підійшовши ближче.

- Привіт, та все добре. – Сказав Макс. – Ми б іще почекали, якби треба було.

- Та я не сумніваюся. – Відповів Свят і звернув увагу на Іру. – А це що за прекрасна дівчина? – Зацікавлено мовив Свят.

- Знайомся – це – Іра, моя подруга. – Сказала я.

- Дуже приємно, а я – Свят, друг Насті і звукорежисер в театрі, де вона працює.