Випадковий тато

Пролог

– Ви хто?

У відчинені двері квартири наполегливо лізуть різноколірні повітряні кульки, які в руках тримає чоловік, але мені все ж таки вдається його роздивитися.

Високий, метр вісімдесят п’ять або навіть вищий, широкоплечий, жилавий, темне волосся, борода, джинси, шкіряна куртка нарозхрист. Пронизливий погляд темних очей, від якого мимоволі хочеться сховатися.

Чомусь я починаю хвилюватися, хоч приводу немає. Я на своїй території. Ми не знайомі. Швидше за все, людина просто помилилася. Терпляче чекаю, коли він це зрозуміє і зробить крок назад, щоб я могла зачинити двері.

А він не квапиться.

Його погляд ковзає по моєму обличчю, опускається нижче, змушуючи мене занервувати й повторити:

– Ви хто?

– Ваш тато, – нарешті пояснює він.

Колись давно, коли мама розповідала, що мій тато – капітан далекого плавання, я дуже мріяла про цю мить. І уявляла, як він прийде, а я кинуся йому на шию й ні про що ніколи не запитаю! Ніколи. Ні про що.

А тепер, коли мені виповнилося двадцять дев’ять, а чоловікові, який претендує на роль мого батька, ну… на вигляд максимум трохи за тридцять, все-таки не можу втриматися від коментаря:

– Ранувато ви почали.

– Не твій тато, – повідомляє він похмуро й киває на мій поки що не дуже великий, але вже доволі помітний живіт. – Я батько твоєї майбутньої дитини.

Нісенітниця, просто нісенітниця! Не може такого бути! У клініці, вибираючи донора для ЕКЗ, я зупинилася на гарному інтелігентному французі. Тож цей величезний бородатий мужик, схожий на бандита, не може бути нашим татом!

– Скажіть що-небудь французькою! – вимагаю я, щоб розставити всі крапки над «і» і з чистою совістю зачинити перед ним ці кляті двері.

– Я теж не в захваті від того, що сталося. Але це моя дитина, і я збираюся брати активну участь у її житті. Ось така се ля ві, Наталі.

Він похмуро зсовує темні брови, а я злякано застигаю.

Мене вражає не те, що він притулився до одвірка, ніби розгадав мої плани.

І не ці три слова, які він сказав французькою.

І навіть не те, що він назвав моє ім’я.

А те, що я, здається, його впізнаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше