Випадковості не випадкові. Incredible

Розділ 17

Коли ми повернулися у готель, Віктора ще не було, тож ми з Сашою замовили собі червоного напівсолодкого вина у наш з моїм майбутнім чоловіком номер і провели вечір за душевними розмовами, ну і звичайно ж я розповіла про ситуацію, яка трапилася години дві назад.

Ох ну і щаслива вона через це була. Можливо навіть більше ніж я.

- Ура! Ура! Господи, подаруй їм обом розуму, щоб вони нарешті зійшлися, а мені терпіння! – гукала вона.

- Та тихіше ти… Зараз весь готель розбудиш. – заспокоювала я її.

- Аліса, будь ласка, прийди ж ти все таки до тями! Ви любите один одного. Подумай нарешті про себе, стань хоч на мить егоїсткою.

- Та як же ж… Я не можу кинути Віктора. Та ще й після того як він звозив мене до Лондона. Це не правильно і не чесно.

- Та якби не робота, то він би того не зробив.

- Чому така впевнена?

- Тому що його крім роботи нічого не цікавить. І все що Віктор робить по відношенню до тебе, це все, тому що так треба. Він робот і завжди опирається тільки на розум. І навіть пропозиція руки і серця тільки тому, що зачепили його гордість, а не через почуття до тебе.

- Роббі те саме сказав…

- Схоже це всі помічають крім тебе…

- Але ж…

- Просто прокинься вже! Відкрий очі!

- Чесно… Я вже давно починаю про це задумуватися. Але ж весілля вже сплановано.

- Але ще є час. Може поки ще є той місяць, то…

- Не знаю, не знаю! Я заплуталася і втомилася!

- Не панікуй… Просто подумай, зваж все і тоді все вирішиш…

- Ой, добре, що ти поїхала з нами. – я обняла Сашу. – Щоб я без тебе робила б.

- Зійшла би з розуму і я би тебе відвідувала в одній із психлікарень. – засміялася вона.

- Ах ти… - я штовхнула її і теж засміялася.

 

На годиннику було вже давно за дванадцяту, а Віктора все не було.

Я довго його чекала, і в результаті все ж не витримала і заснула.

Вранці я прокинулася від того, що відкрилися двері номеру..

- Віктор…

- Я тебе розбудив? Вибач. – він підійшов і поцілував мене в лоб.

- Ти тільки повернувся?

- Так…

- Де ти був всю ніч?

- Працював. Де ж і ще? – він відкрив шафу та вийняв деякі речі. – Ми ж хочемо організувати тут концерт із зіркою з якою я працюю, то от і просиділи весь цей час…

- Але ж ти міг подзвонити…

- Я не хотів вам із Сашою заважати.

- Ну ясно…

- Я піду в душ. І ляжу трохи подрімаю. А ввечері сходимо разом на концерт. Ти ж не проти?

- На який концерт?

- Та одного британського співака. Генрі Тейлора здається…

- Ти жартуєш? Це ж мій улюблений співак! – я аж мало не випригнула з ліжка.

- Справді?

- Ну так… Це ж його пісні я постійно слухала.

- Я останнім часом рідко чув щоб ти слухала якусь музику. І ти ж ніколи не називала своїх улюблених співаків і груп.

- Як же ж не називала? Називала…

- Значить я просто забув. – чоловік зайшов у ванну і закрив за собою двері.

«Боже…І я за цю людину заміж зібралася?»

 

 

***

Ми з Віктором вже розпочали приготування до концерту.

Я підготувала чорну фатинову сукню з блискучими срібними елементами, а чоловік мав одягнути чорного кольору костюм.

Я вже й фарбуватися розпочала, як раптом задзвонив телефон мого майбутнього чоловіка.

Через декілька хвилин він повернувся і сказав:

- Ти тільки не ображайся, будь ласка…

- Що сталося?

- Мені тільки що подзвонили з роботи. Виникли деякі проблеми, які терміново треба вирішити, тож…

- Ти зараз серйозно? – я піднялася з-за туалетного столика. –Ти можеш хоч раз забути про роботу і провести вечір тільки зі мною? Ми тут от вже другий день, і навіть години не провели разом, а сьогодні ти взагалі ночував незрозуміло де. – я трохи підвищила тон.

- Ти розумієш наскільки це для мене важливо? Від цих зустрічей залежить успіх мого підопічного і мій також.

- А я тобі не важлива? – образливо подивилася я на нього.

- Звичайно важлива, але ж зрозумій, я це роблю для нашого з тобою майбутнього.

- А як же… Тільки в цьому майбутньому я займаю останнє місце. – я зайшла у ванну і закрила за собою двері.

- Аліса! – погукав Віктор і постукав у двері. – Аліса! Тобі треба охолонути, а після поговоримо! Пропуски залишаю на столі, сходиш із Сашою! А я пішов! – за хвилину почулося як зачинилися двері.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше