Пролог.

Маленька, затишна квартира. Світла та простора кухня. Дві подружки, п'ють каву.

- Нарешті моя заповітна мрія справдиться! Ти ж знаєш, що я завжди хотіла побувати в Іспанії!

- Вже вирішила, в яке місто вирушиш першим? - Запитала дівчина, подругу, але без надмірної цікавості в голосі. Так, ніби вона вже заздалегідь знала відповідь.

- Я і зробити вибір, не завжди сумісні поняття в цьому житті. Музей Прадо в Мадриді, чекай на мене любий, я до тебе обов'язково дістанусь! Та Аліканте, от моя справжня любов. Як натурі витонченій та творчій, хотілося б спочатку до моря, банальні, але такі приємні речі. - Дівчина подивилась у вікно. - Щоб сидіти на пляжі, дивитися в загадкову далечінь, насолоджуючись цим чарівним пейзажем. Все як завжди. - Дівчина уважно подивилась на подругу, чекаючи від неї реакції, а та лише широко посміхалася. Вираз її обличчя, ніби промовляв "говори, кому хочеш і що хочеш, але тобі мене не провести". - Міро, не роби так, будь ласка! Я розумію, що ти вже давно мене розкусила, але хоча б не хизуйся цим!

- Кіро, брехати не вмієш ти, а винна в цьому я. Цікава в тебе логіка. - Міра знову посміхнулась.

- Не хвилюйся, я ще навчусь. А поки що, відкриваю тобі головну мету моєї поїздки. Від тебе всеодно нічого не сховаєш. Це дивно прозвучить, але єдине, чого мені по-справжньому хочеться, так це просто взяти і з'їсти солоденьких чуросів з моїм улюбленим гарячим шоколадом. Ну, а що? Це ж так смачно! Та й гастроекономічний туризм зараз дуже популярний.

 - Ага, тобі аби смачно поїсти. А потім знову будеш мені днями й ночами скиглити, що погладшала. Я та моя зламана нервова система, це вже проходили. Як ти там любиш казати? Міро, фотографуй мене тільки у профіль! Мені не подобаються мої ноги! Міро, де мій улюблений чорний, мішкуватий одяг? - Дівчина намагалась спародіювати подругу, але її кривляння не були образливими, скоріше смішили Кіру своєю реалістичністю. - А зазнавши поразки, від любові до солодкого, потім, ти змінюєш тактику і починаєш гуглити відео про бодіпозитив. Вселяти собі в голову, годинами медитації, що головне не зовнішність, а внутрішній зміст. І вже тоді, на стадії сприйняття, поступово, наминати вже не один, а по два кілограма морозива. - Міра пригрозила подрузі пальцем. - А далі що? Правильно! Моя улюблена фаза під номером три, під назвою, "я можу все!" - І запам'ятай Кіра, кажу востаннє, щоб ми потім не лаялися. Коли остання фаза прийде, а вона стовідсотково наступить, навіть і не проси мене, взяти і змінити мій стабільний, спокійний режим життя, без спорту та зацикленості на правильному харчуванні, на активний та болісний, як для душі, так і тіла. Я не підтримаю тебе, коли будеш безжально мучити себе пробіжкою о шостій ранку, а після, з обличчям зашуганого леприкона та швидкістю равлика повзти на роботу.

Кіра голосно розсміялася, з пародії Міри на себе, бо розуміла що так воно і є. - Ваше прохання пані, не діставати вас своїми харчовими проблемами, було почуте. І до того ж, на всеможливих рівнях свідомої і несвідомої підсвідомості. Обіцяю собі не бути такою самокритичною до свого ж вибору, любити їжу, навіть ту, через яку більше не влізу в улюблені джинси.

- Оце ти закрутила! В мене, аж з вух дим пішов!

- Не кожен же день, гладшаєш в іншій країні. Гадаю, це того варте. - Кіра вже звикла до підколів подруги. - І взагалі, я більше ніж впевнена, що з Іспанії, повернуся такою щасливою, що мені буде абсолютно байдуже на мою вагу, якій ми, приділили вже стільки часу. Навіть, якщо саме через це літак не зможе злетіти, я просто приму це, як знак не повертатися додому. - Дівчина посміхнулася. - І коли це я бігала вранці? Краще поділися, щоб ти хотіла собі в подарунок?

- Подарунки? Це я люблю. Отак би й одразу! - Міра похлопала Кіру по плечу. - В мене, для тебе, буде невеликий квест, тому записуй. - Міра поступово, почала перераховувати бажане. - Якщо знайдеш, привези мені величезну футболку, білого кольору. Можна з написом, тільки щоб він не був різнокольоровим. В подальшій перспективі, планую розмалювати її на свій смак. Можеш і собі захопити, якщо хочеш. Для тебе, в мене теж знайдеться декілька цікавих ідей для дизайну. Що ж я ще хотіла? - Міра на хвилинку задумалась. - А точно! І пляшечку червоного вина. За солодощі мовчу, бо ти їх не довезеш.

- Підколюватимеш далі, залишишся без подарунків і найголовніше, без подруги. - Кіра з посмішкою додала. - Швидше за все, я надішлю тобі обіцяні сувеніри, за допомогою міжнародної доставки, бо дійсно розглядаю варіант, не повертатися додому.

- А чим ти збираєшся там займатися? Ти маєш хоча б якийсь план? - Спочатку Міра хотіла заперечити, посилаючись на те, що не факт, як там у неї взагалі все може скластися, тому вважала, що поспішати не варто, але побачивши повну рішучість в очах подруги, що часто йшла в комплекті з її непереборною впертістю, Міра вирішила не продовжувати цю безглузду дискусію.

Єдиний коментар, який змогла дати Кіра. - Ти вже знаєш відповідь.

Міра прекрасно розуміла, якщо Кіра щось задумала, переконати її відмовитись від цього абсолютно неможливо. Поки та сама не вирішить зупинитися, або поки не доб'ється бажаного. Тому прийняла рішення, просто змінити тему. Хоча особисто для себе, Міра була впевнена, що подруга обов'язково повернеться додому, але вирішила не озвучувати цього, бо вважала, що справжні друзі, мрії один одного не ламають. - Думаю, ми ще встигнемо з тобою це обговорити. Коли ти мені сьогодні зранку подзвонила, здалося, що ти була чимось дуже схвильована, це тільки через майбутню поїздку, чи є щось ще, чим ти б хотіла поділитись?