Вище Неба

Розділ 3. Дотик минулого.

- Моя Царице! Вам необхідно терміново втікати! Я знаю, що вони вже вирушили за вами до Фів! Вони ж вб'ють вас, як тільки знайдуть! - Хлопчик, років п'ятнадцяти, стояв на колінах, перед неймовірно красивою жінкою, вродливе обличчя якої, було сповнене глибокої печалі.

- Де мої діти? - Жінка вказала хлопчику жестом підвестися.

- Моя Царице, не хвилюйтеся. Вони в повній безпеці. В палаці, за ними доглядають наші люди. Прошу вас, ходімо звідси! Я не пробачу собі, якщо з вами щось трапиться!

На прохання хлопця, жінка впевнено відповіла. - Я залишусь тут і дочекаюся свого чоловіка! Ось побачиш, він повернеться за мною! Він обіцяв і я йому вірю.

- Мені дуже шкода. - Хлопець винувато опустив голову вниз. - Але, як мені вже встигли доповісти - Він зробив невелику паузу, ніби сумніваючись говорити далі, чи ні, але все-таки наважився. - На даний момент, ваш чоловік перебуває в покоях своєї другої дружини, Кійї.

Після цих слів, жінка похитнулася, але не впала. Взяла себе в руки і змогла встояти на ногах.

- Я знищу їх всіх! Кляті жерці! Як же я їх ненавиджу! - Її очі палали від гніву. - Я знаю, рано чи пізно, вони самі впадуть в глибочезну яму, яку викопали для мене! - Вона приклала руки до свого серця. - В моїй душі, справжня пожежа. Ехнатоне, коханий, навіщо ти так зі мною? Тепер, цей пекельний вогонь, що спалює мене живцем із середини, не згасить, навіть, твій бескінечний холод. Чому ж я і досі так вірю тобі? - Жінка перевела свій погляд на хлопця, повертаючи себе до реальності. - Йди! Якщо твоє життя тобі дороге! Йди! Я дозволяю. Я вдячна тобі за твою вірність. Візьми. - Вона дала йому мішечок із золотом. - Моя відповідь, на твоє прохання, не зміниться. Тому, не гніви мене і більше не проси  втікати. Я вже тобі сказала, що нікуди не піду без свого чоловіка!

- Краще я накличу на себе ваш праведний гнів і врятую ваше життя, ніж вчиню з вами так, як це роблять продажні зрадники. А я не зрадник! Якщо ви залишитеся тут, ми, ваші вірні слуги, не зможемо вам допомогти. Прошу вас, зробіть це, хоча б заради ваших дітей! - Та здається, жінка більше нічого не чула. Вона була повністю занурена в себе. Мовчала. Погляд був крижаним та порожнім. Вона, ніби, перебувала в глибокому трансі.

Кіра раптово прокинулася, від того, що відчула, як через її тіло, пройшов гострий біль.

- Насниться ж таке! Жах! - Дівчина приклала праву руку до серця. - Ця спека на мене дуже погано впливає. Як же болить душа! Води, потрібно терміново випити води! - Вона дуже повільно піднялась з ліжка. Хитаючись, ледве дійшовши до столика, на якому стояла пляшка з водою. - Серйозно? Порожня? А, точно! Я вже і забула, що, ще вчора випила все. Думала, що розплавлюсь від температури в кімнаті. Так, стоп. А де мій телефон? - Кіра почала активно ходити по кімнаті, але та річ, яку вона шукала, не поспішала бути знайденою. - Що за ранок! Я так і знала! - Дівчина подивилась на себе у дзеркало. - Не може бути все настільки чудово! І як, я з таким настроєм та фізичним і моральним станом, взагалі в гості поїду? - Кіра підійшла до дзеркала ближче. - Точно! Де ж, ти ще міг бути? - Телефон у відповідь, тільки мовчки лежав на комоді.

Через деякий час, Кіра все ж таки, знайшла в собі сили дійти до ванної і привести себе в порядок. Приблизно, о дев'ятій ранку, принесли сніданок. Сидячи, на м’якому диванчику, дівчина вирішила дізнатися, як там йдуть справи в Леоніда, тому із завмиранням серця, яке все ще боліло, набрала знайомий номер. - Привіт, Лео... - Дівчина вирішила, що, мабуть, ще не час, для таких відвертих звертань, тому швидко добавила. - …нід. Я хотіла сказати, Леонід. Як ти там? 

- Привіт принцесо. - По інтонації, Кіра зрозуміла, що всі її страхи, не виправдали себе. - Я теж, вже планував тобі подзвонити. Але припустив, що ти ще мабуть, спиш. Не хотів псувати тобі сон. Голос в тебе якийсь, чи втомлений, чи засмучений. Щось трапилося?

- Я першою поставила тобі запитання, яке ти, до речі, проігнорував. - Кіра посміхнулась. Тривожні хмари, в голові швидко розвіялись, як тільки, вона відчула, що Леонід за неї, не на жарт, хвилюється. - Зі мною все добре. Тільки, сновидіння були дуже дивні, то мабуть, через зміну клімату. Сиджу в затишному номері, п´ю каву, в Іспанії. Про що ще можна мріяти? А от ти, на відміну від мене, звучиш бодрячком, незважаючи на те, що вчора, стресу точно відчув не мало.

- І не кажи! Я дуже втомився. Якщо, звісно, чоловік взагалі може собі дозволити, жалітися на життя, дамі свого серця. Я особисто вважаю, що може, але трошки. Тому, припиняю скиглити. В мене, для тебе, є хороші і погані новини. З яких почати?

- Почни краще з добрих. Я не готова зараз, слухати щось погане.

- З музею нічого не вкрали, а зловмисників вже впіймали.

- Це ж прекрасно! - Кірі стало радісно на душі. - Я щаслива, що проблема швидко вирішилась і на твою користь.

- А я, ще більш щасливий відчувати, що ти посміхаєшся. Сподіваюсь, наступні новини, які я все ж таки, мушу тобі повідомити, не зіпсують твою прекрасну посмішку. Запланована вечеря скасовується. В Феліціо якісь термінові і невідкладні справи.  В мене, на жаль, вони теж з’явились. Робота є робота. Але я знайшов вихід, бо дуже хочу тебе побачити. Кіро, ти коли-небудь, була на діловій зустрічі? Я міг би за тобою заїхати , але потім, мені буде необхідно побачитись з діловим партнером. А вже після цього, ми могли б поїхати туди, куди ти захочеш і провести вечір вдвох.

- О котрій у тебе зустріч?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше