Вище Неба

Глава 7. Що робити з образами?

Готель. Тераса.

Кіра почувала себе дуже погано. Єдине, чого їй зараз хотілося, просто побути на самоті і добре обміркувати всі слова Леоніда. Глибоко в душі, вона чудово розуміла, що він не хотів зробити їй боляче, всі помиляються. Але відпускати ситуацію не поспішала, можливо тому, що їй дуже був потрібен відпочинок. Особливо, після таких насичених пригод. Задзвонив телефон.

- Привіт, Міро, давно не спілкувалися. - Кіра зрозуміла, що дзвінок найкращої подруги, саме те, що допоможе їй відволіктись від негативних думок.

- Давно, це не те слово! - Міра була щаслива, почути Кіру. - Я вже встигла подумати, що ти знайшла собі якогось неймовірно ревнивого іспанця, вийшла за нього заміж, він вивіз тебе десь за місто і відібрав телефон, щоб ти ні з ким не спілкувалася. Ти мені бодай смс іноді пиши, чи там смайлик вишли. Я ж хвилююсь, за тебе. І судячи з тону твого голосу, не дарма. Хто він? Хто знову розбив твоє щире і наївне сердечко? Кого мені обсипати найстрашнішими прокльонами, щоб він ікав до втрати пульсу? - Міра, хоч і була на відстані, а відчувала Кіру дуже добре.

- Я теж дуже скучила. - За весь час, який минув, з моменту останньої розмови з Леонідом, Кіра вперше посміхнулася. - Незважаючи на те, що я почуваюся тут як вдома, мене не покидає відчуття, що я тут абсолютно чужа і насамперед, сама собі. Творю не зрозуміло що. І ще ... Мені так не вистачає тебе і твоєї підтримки ... В розлуці з тобою, я усвідомила одну дуже важливу річ. Не важливо, де ти перебуваєш. Твій дім, завжди буде там, де є люди, яких ти любиш і які щиро, люблять тебе у відповідь.

- Мені дуже приємні твої слова, і ти чудово знаєш, що я теж дуже скучила. А тепер, може, все-таки розповіси, хто тебе довів до такого стану? - Міра. вимовляла кожне слово дуже швидко, не приховуючи свого нетерпіння дізнатися всі подробиці. - І не думай ухилятись від відповіді. Мені, навіть, дивитись на тебе непотрібно і так чую, що ти там від болю, кричати готова.

Кіра важко зітхнула. - Просто багато чого сталося, що вибило мене з колії. Нові знайомства. - Кіра зробила паузу. - Потім, події, які були сповнені щирої радості від того, що відбувається, авантюр, інтриг та таємниць, які закінчилися глибоким розчаруванням та порожнечею. Не знаю, з чого почати.

- Ти ж знаєш, що, навіть, якщо ти там із вампірами чи зомбі зібралася воювати, я завжди на твоєму боці і ти можеш у всьому на мене розраховувати. Ну, якщо ти звичайно не вирішила повернутися до колишнього, або бігати зранку. Тоді я пас.

В цей час, Кірі стало дуже легко на душі. Правдиві і реалістичні жарти подруги, не могли не піднімати настрій. - Мірко, дякую тобі велике. Насамперед, за те, що хоч ти і зараз далеко, але ближча до мене за всіх на планеті. - Відповіла дівчина, з теплом у голосі. - Мені є, чим ще з тобою поділитися, але я не впевнена в тому, що готова зробити це зараз. Мені потрібен спокій і час, щоб все обміркувати та зрозуміти, куди рухатися далі.

- Та що там у тебе такого сталося? Закохалася? - Міра ще більше загорілася ідеєю дізнатися правду.

- Складно сказати. - Кіра все ж таки вирішила відкритися. Дівчина знала, що Міра підтримає її в будь-якому разі. Навіть, якщо перед цим, зробить гарненьке, освіжаюче психологічне протверезіння, із рубрики: ну я ж тобі казала! Можливо, саме це, їй зараз було й потрібне. - Гаразд, слухай. Я зустріла людину, яка стала для мене дуже близькою. Він, мене скажемо так, використав, щоб досягти своєї мети, вважаючи, що я корислива та порожня. Коли дізнався мене ближче, зрозумів, що помилився і спробував виправити все по максимуму. І я не маю на нього образи, я вже встигла приділити час саморефлексії, щоб зрозуміти, що я просто втомилася і всі помиляються.

- Ага. Немає образи. А голос такий щасливий, що їм цвяхи забивати можна, тому що, твоя аура просякнута всепрощенням.

- Так ти дослухай, це ж не все. - Подруга завжди бачила її наскрізь. Кіра зрозуміла, що вже програла дискусію. Міра вміла правильно, в гумористичній формі, підносити їй іноді жорстоку, але правду. Особливо, коли справа стосувалася самообману. - А потім, я зустріла ще одну людину, яка перевернула мій внутрішній світ, з ніг на голову. Але мені важко його зрозуміти. В тебе було таке, що тебе з неймовірною силою тягло до людини, але його поведінка була настільки дивною і огидною, що ти ніби зависаєш в цьому заплутаному стані?

Міра тяжко зітхнула в трубку - Бачу, ти знову за своє. Слухай, тебе на місяць відправиш, щоб нарешті розібралась в собі, ти всеодно знайдеш собі там, прибульця, щоб не було занадто нудно, бо комусь там бачу не вистачає пригод та романтики! І хіба не знайдеш? З твоєю то впертістю? Візьмеш і створиш довкола нього і себе, купу непотрібних проблем і страждань. От воно тобі зараз потрібно? Ти там, щоб відпочити душею. Натомість, я чую чергову розповідь типу: ой, я заплуталася. - Кіра хотіла щось додати на свій захист, але Міру вже було не зупинити. - Ти ж вже не маленька дівчинка, в першу чергу, припини створювати собі труднощі. Я завжди думала, що це чоловікам складно визначатися, ти чого? Судячи з того, що ти мені вже розповіла, я б відправила гуляти далеко і надовго їх обох. Першому, явно не можна довіряти, якою б там не була людина. А другий, точно, з певними психічними розладами. Дуй в Мадрид і почни все спочатку. І не зависай в цій дурній і безглуздій драмі, бо знову потонеш в цьому бридкому болоті. І знаєш, я сумніваюся, що ці дві причини, через які ти зараз сумуєш, нагадую, в країні твоєї мрії, захочуть тебе звідти витягнути, де вони зараз? Ото ж бо. Тому швидко береш себе в руки. Де там, обіцяні мені, вино та футболка?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше