"Очікування"

Вона з надією дивилась,
В натовп з сотні людей,
Бажала там побачити,
Колір коханих очей.

Чекала свого коханого,
Здавалось вже напевно,
Він прийде дуже скоро,
Так серце билось ревно.

Їй байдужий снігопад,
Байдужі сильні морози,
Любов не жде, одні лише,
До купи зібрані рози.

Лише б побачити тебе,
Під ніс собі шептала,
Скажу, як сильно, як ніхто,
Увесь цей час кохала.

Його давно так небуло,
Багато чого змінилось,
Вона його бачила в снах,
Постійно Богу молилась,

Щоб де ти є, ти був,
Здоровим повернувся,
Так було б спокійніше,
Волосся мого торкнувся.

Для всіх вона несерйозна,
Та ще й до всього наївна,
Нехай собі так говорять,
Зате йому вона вірна.

Вона стала доросла,
Набралась трохи смілості,
Не просить допомоги,
Це результат самотності.

Малий колючий кактус,
Милий пухнастий котик,
Моїми друзями стали,
Мілійони зір, галактик.

Хто про все напише,
Нема того літописця,
Що її серце, лиш його,
Нема там іншим місця.

Нічне світло й вулиця,
Гудуть бездушні машини,
Йдуть люди за людьми,
Чужі минають спини.

Ніяк його все не видно,
Як і не видно зірок,
На довгожданну зустріч,
Вона ступила крок.

І раптом подих в шию,
Слова для неї, єдиної,
Рясні сніжинки з неба,
Він бачить образ, милої.

Нарешті ти повернувся,
Невже я вже дочекалась,
Не відпущу вже ніколи, тебе,
Йому тихенько озвалась.

Ось так чекала з надією,
І так любила, по щирому,
Така справжня - любов,
Ніколи, не зазнає сорому.

Ось так чекала з надією,
І так любила щиро.
Її справжнє кохання,
Нажаль - сучасне диво.

2017