Vitaliter

"Покаяння"

Ноги впали вниз,
Разом склались руки,
Землі торкнулись коліна,
В серці хвилюючі стуки.

Боже ось я тут,
Нарешті впокорився,
Без Тебе дуже важко,
Без Тебе я втомився.

Втомився від буденності,
Від течії всіх подій,
Не залишилось сил,
Гріху програв двобій.

Хоч на колінах стою,
Та я давно вже впав,
Видно на сторожі свого серця,
Дуже міцно заспав.

Туди пробрався гріх,
А за гріхом прийшов страх,
Нема прощення мені,
І виправдання в моїх словах.

Голос вже несміливий,
Тикий як був колись,
Почуття на другий план,
Серце говорить "молись".

Знаю Ти мене чуєш,
Ти чув мене завжди,
Ти слухав навіть тоді,
Коли я сильно грішив.

Я забував хто я є,
Для чого Ти мене створив,
Я забував про Бога,
І знову гріх свій вторив.

І був я не найкращим,
Із всіх Твоїх дітей,
Нічим не ідеальніший,
За інших грішних людей.

Та зараз перед Тобою,
Склонив свої коліна,
Ти Цар всього у світі,
А я всього лиш тління.

Пробач мене Господь,
І дай сили жити,
Жити в свободі й святості,
І більше не грішити.

Кожен день - з Тобою,
Кожен день - для Тебе,
Не дивитись в сторони,
А лиш прямо в Небо.

Важкий свій хрест нести,
Як ніс Ти до Голгофи,
Ти нашим став героєм,
Хоч не давав автографи.

Пробач мене, мій гріх,
Усі мої провини,
Бо лише Ти Спаситель,
Кожної душі людини.

2017

Подобається

#530 в Різне
#62 в Поезія

Відредаговано: 07.05.2022