Вижити В КоханнІ

9. Бійка зі слідчим та розбитий телефон.

Оскільки в аварії були постраждалі, в поліції завели кримінальну справу проти
батька моїх дітей. Я не мала наміру псувати йому життя та звернулася до своїх
знайомих, які працювали в тому органі, який проводив розслідування. Мені
порадили не давати слідчому рентгенівські знімки та подати заяву про те, що не
маю претензій до водія. Слідчий Лобас за вказівкою свого начальника вимагав у
батька моїх дітей тисячу доларів за закриття кримінальної справи та повернення
автомобілю зі штрафного майданчика. Ми вирішили не платити хабар і слідчий
почав здійснювати на мене тиск, телефонуючи мені щодня та вимагаючи
приїхати до нього в кабінет і привезти знімки. Я кожного разу говорила, що
перебуваю на офіційному лікарняному і не знаю де саме зараз мої знімки.
Одного разу під час нашої зі слідчим розмови Вова взяв у мене слухавку.
- Слухай, якщо будеш діставати мою дружину, то я тобі влаштую проблеми,
- сказав він слідчому.
- Ти хто такий? - поцікавився Лобас.
- Я її чоловік. Якщо вже так кортить з нею побачитися, то будь готовий, що
вона приїде не сама, а зі мною.
- З нетерпінням чекаю на тебе, щоб вдягнути кайданки, - хамив слідчий.
- Ти, телепень, не телефонуй їй більше.
Ця розмова стала початком кримінальної справи з нападу на слідчого.
Через пару годин після розмови з Вовою слідчий знов зателефонував мені.
- Надіє Володимирівно, я прошу Вас приїхати до мене та подати заяву про
те, що Ви не маєте претензій до водія.
- А знімки?
- Вони мені вже не потрібні, ми закриваємо справу.
- Я Вам повідомлю коли я зможу це зробити.
Я зателефонувала своїм знайомим, які працювали в тому ж відділі та розповіла

про дзвінок Лобаса. Мені рекомендували не заходити в приміщення і особливо
до кабінету цього слідчого, а передати заяву через батька моїх дітей.
Я зателефонувала татові моїх хлопців та попросила зустрітися, забрати у мене
написану заяву та привезти її слідчому. Все було зроблено за пару годин. Але
наступного дня вранці зателефонував слідчий та повідомив, що в шапці заяви є
помилка, яку слід виправити і попросив під'їхати до нього. Розмовляв він
спокійно та доброзичливо. Я вмовила Вову зробити це прямо зараз, щоб більше
не повертатися до цього питання. Ми сіли в авто та поїхали на вулицю
Маяковського, 22, де нас зустрів слідчий та провів до свого кабінету на другий
поверх. Лобас не виказував жодної ознаки агресії до того моменту, поки не
отримав мій паспорт і не поклав його в принтер, щоб зробити ксерокопію
документу.
- Так що ти там мені хотів сказати? - почав з грубого звернення слідчий до
Вови.
- Я? Тобі? Хто ти мені такий, щоб я хотів тобі щось сказати? - відповів
йому Вова.
- Та ні, ти там щось по телефону мені казав, - продовжував нагнітати
обстановку слідчий.
Я піднялася зі стільця та протягнула ліву руку до слідчого.
- Віддайте мені, будь ласка, мій паспорт, я сюди прийшла не з'ясовувати
якісь незрозумілі стосунки, а написати заяву в межах кримінальної
справи.
Слідчий вискочив з-за стола і штовхнувши мене в праве плече ринувся до
Вови. Вова теж піднявся з диванчику, на якому сидів. Між ними сталася бійка.
В кабінет одразу заскочили ще кілька працівників поліції, які наносили Вові
удари по тулубу. Одна з працівниць поліції викликала наряд. Коли бійку було
припинено, нам заборонили залишати приміщення. Я подзвонила своїм друзям
в Київ та розповіла що з нами трапилося. Вони зателефонували керівництву
УМВС Харківської області, після чого на місце події були скеровані працівники
Інспекції по особовому складу та УВБ. Поки на місці були присутні лише
працівники поліції з Київського райвідділку, колеги слідчого поводили себе по
відношенню до нас дуже нахабно, але як тільки приїхали працівники УВБ та
Інспекції, товариші слідчого кардинально змінили свою поведінку і навіть
почали лунати пропозиції про примирення. Ми з Вовою та Олесею з УВБ
поїхали в обласне управління, де написали заяву та надали пояснення.
Наступного дня я вмовила Вову поїхати на Дмитрівську до судмедексперта та
зафіксувати наявність на його тілі побоїв, щоб додати до своєї заяви документ
на підтвердження викладених фактів.
Також, на підкріплення наших доводів щодо незаконних дій з боку працівників
поліції, які вимагали хабар за закриття кримінальної справи по факту ДТП, я
подзвонила своєму братові, який знав про це від батька моїх дітей і попросила
його зустрітися з нами, щоб спитати чи готовий він надати свідчення. Ми
зустрілися біля цирку. Брат, коли вийшов зі своєї автівки і побачив Вову, був
здивований.
- Він що, двигається? - спитав він мене.

- Ні, з чого ти взяв?
- Точно ні?
- Та ні. Іноді випиває та план покурює.
- Дивись, бо щось він не вселяє довіри.
- Ти пам'ятаєш розмову про те, що слідчий вимагав гроші за закриття
справи по ДТП та повернення автівки зі штрафного майданчику?
- Так, наче начальник його так сказав.
- Ти можеш у разі потреби надати свідчення про це?
- Ти ж знаєш, що я не люблю зв'язуватися з ментами.
- Знаю, тому і питаю.
- Якщо тобі це потрібно, я дам.
- Дякую.
- Будь обережна з цим чоловіком. На зв'язку.
Наближалося восьме березня. За пару днів до цієї дати Вова знову влаштував
мені скандал, вимагаючи видалити мою сторінку з Фейсбуку. Я спочатку не
погоджувалася, але потім вирішила зробити так, як він просить, оскільки це
було підставою до зайвих сварок, а я так цінувала наше родинне щастя, в яке
чомусь так щиро вірила. Сторінку було деактивовано. Хвала розробникам цієї
платформи, що вони передбачили час для відновлення особистої сторінки у разі
її видалення. Вова, дізнавшись, що я пішла на цей крок, попросив мене
відновити мою сторінку.
- Віднови свій Фейсбук, ми подивимося хто тебе привітає з восьмим
березня, а десятого числа знов видалиш.
- Добре, тільки я тебе прошу, нікому не пиши дурниць.
- Домовилися.
В цей час в Дрогобицькому районі паралельно відбувалися цікаві події, до яких
я мала безпосереднє відношення. Один з моїх друзів, теж колишній радник
міського голови Дрогобича Костянтин Чудін, отримав перемогу на конкурсі на
посаду голови Дрогобицької районної державної адміністрації, але місцеві
тіньові ділки не мали бажання бачити чесну та принципову людину на такій
посаді, їм було потрібно поставити на цю посаду керовану ними людину. До
зустрічі з Вовою, ще під час мого перебування в Італії, я написала на власній
сторінці у Фейсбук декілька дописів по цій темі з припущенням про продаж цієї
посади губернатором Львівської області. Мої дописи миттєво підхопили
регіональні засоби масової інформації та підняли велику хвилю обурення.
Губернатор пішов з посади, а кандидатуру, яку вже було затверджено Кабінетом
міністрів України та подано на підпис до президента країни, було відхилено.
Довгий час ця посада залишалася вакантною. Тепер Костя написав мені
повідомлення про те, що у нього є інформація про ймовірне призначення на
посаду якогось методиста-алкоголіка, який є лялькою народного депутата
Ореста Саламахи. Чудін просив мене зібрати інформацію про цього кандидата
та написати допис про лобіювання народним депутатом посади для керованої
ним людини. Я пообіцяла, що зроблю це за пару днів, адже до десятого числа,
коли я мала би видалити свою сторінку, залишалося ще чотири дні. Вова
прочитав нашу переписку з Костянтином.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше