4✨

- Ну як ти тут без мене?- запитала Лілу.
- Нормально, нарешті дочекалась тебе. Вже встигла зробити і тобі віночок. Що там за біда була?
- Не повіриш, хтось лишив мале дівча у лісі та чуть з скелі Урагана не впала. Ледь встигла.
- Мамко рідна!- шоковано дивилась на Лілу - бідненька маленька, а звуть як?
- Маринка, неповіриш вона теж Сніжинки не злякалась, та всю дорогу дивилась на мене здивовано. З таким темпом вовчиця і без мене справлятись буде.
- Ну, може і так. Тільки маленьких діток вона в повітрі не спіймає- підморгнула я їй- ти ж моя рятівниця, тебе ніхто не перевершить.
- Може і так, шкода вона так і не дізнається хто її врятував, як і будь хто, вона так мило спала в мене на руках що й будити не хотілось- пробубніла сумно Лілу...
-Ну окрім мене звичайно- різко обіймаю зеленооку від чого вона спочатку лякається а потім усміхається- ти завжди будеш для мене найдобрішим створінням лісова принцесо✨
Запала тиша, вона теж мене обняла і самими губами промовила ''дякую'' я бачила як її це тішить...та історія після якої ми стали як рідні 'не розлий вода'.
Тоді коли вона маленькою так ефектно появилась переді мною а я замість того щоб налякатись, роззявила рота і милувалась її красою)💚така маленька і мила, ми розговорились, вона почала розповідати про розваги у лісі і одночасно вела мене додому а потім побачивши мого батька який ішов в наш бік перелякано сказати щоб я нікому не розповідала про неї і втекла, не встигнувши про головне зтерти її з моєї пам'яті) 
Я звичайно добряче вдома получила і ще потім довгенько сиділа у кутку і рюмсала...але мій запал побачитись з зеленоволосою принцесою не погас...так я виросла, тікала все частіше і получала за вибрики теж часто....Лілу яка вже потім побачивши мої муки старалась витерти все з моєї пам'яті але як не старалась я всеоно пам'ятала її, то все ніби й не діяло на мене...з часом батько зрозумів що таку як я не зміниш  і задавав багато роботи та я всеоно умудрялась....втекти як і сьогодні, всі нормальні люди біля річки розпалюють багаття і купаються в річці, а я з Лілу бавимось біля струмка в густому, такому магічно-тихому лісі)