13✨

 Невіриться але цього вечора мені наснився Славко, неймовірно радий був бачити чим підтведились сильні обійми.
-Може ти відпустиш мене!-ледь прошептала я.
-Ой, пробач будь ласка я просто такий радий що ти нарешті появилась, я вже думав що більше не побачу тебе- він аж похмурнішав якось.
-Чого ти Славіку, я ж тут зараз базікаю з тобою.
-Так, ти тут але хотілось щоб ти була справжня щоб я міг показати тобі свій світ.
- Ну це не можливо нажаль. А якщо б і можливо я не покину батька, йому і так важко без мами.
-Розумію красуне, в мене ні батька, ні мами не має, але якщо б були я б їх не покинув це точно. Придумав як би зробити так, щоб і кохана і батьки були в одному місці, так щоб нікого не покидати.
-Кохана? Яке цікаве слово! Це ти зараз про любов говорив. Як думаєш існує справжня любов?
- Ну…є багато історій. Дехто каже що в 21 ст. справжнього кохання вже не має і все вирішують гроші. Та як би дивно це не звучало, я мабуть починаю вірити в чудеса і в те що вони помиляються.
Кажуть що закохуються тільки один раз, один єдиний. Я читав що перша любов вона найсправжніша, але це не факт, знаєш чому? Тому що, саме кохання не залежить від того перша це людина якій ти кажеш люблю чи десята, все залежить від самих почуттів до тої людини. Як поети кажуть 'неймовірні відчуття, метелики у животі чи мурашки під шкірою.' Все залежить від почуттів, люди можуть бути до неможливості різні але їхні душі будуть створені один для одного. І навіть крізь час вони знайдуть спосіб бути разом. Кажуть що навіть словесна підтримка коханої людини творить чудеса.
-Та невже!-ми прогулювались і тут я зупинилась і почала дивитись в глибокі очі хлопця, щоб побачити чи щиро він це говорить і побачила, він дивився на мене. Оченята ніби горіли від бажання і цікавості. Не для кого не сикрет, що він теж мені сильно подобався навіть не просто я була закохана в хлопця зі своїх снів як би дивно це не звучало, та признаватись не спішила. Боялась чогось, він кожного разу дивився так захоплююче так закохано, але я всеодно постійно побоювалась, може ще не час, а може краще і взагалі нічого не казати він же тільки сон з майбутнього.
-Про що ти квіточко так задумалась?- з єхидною посмішкою спитав Славко, явно здогадався що про нього.
- Звичайно, що не про тебе і не думай. Може розкажеш як там твій світ готується до Різдва.
-Як і кожного разу, я вже звик до цьої перед святкової метушні. Та всеодно Львів по своєму чарівний в ці дні наповнений щирими посмішками, біганиною, клопотами, якимось чудом і звичайно мандаринками а завтра щей кутьою. Любиш кутю?
-Ще й питаєш?- я чомусь розсміялась- поки зроблю то половину згамаю.
- Я й не сумнівався- почав і він реготати, а потім він мене обійняв і сказав в саме вушко ніби боявся що хтось почує і забере мене від нього. Я ж знову заклякла він ніколи мене не торкався, а сьогодні весь час обіймає:"Як же тебе не вистачає, ти стала ніби повітрям без якого я не можу."