Глава 2

Від здивування офіцер впустив телефон на підлогу. Я ледве не зойкнула від почутої новини, та завдяки життєвому досвіду вчасно притлумила крик. Як так сталося? Чому 23-річна дівчина (по земному паспорту) померла від старості, якщо перевертні прекрасно себе почувають навіть у п’ятсот років?

Старший лейтенант підняв з підлоги телефон, потім рвучким кроком підійшов до мене. По його вигляду і не скажеш, що тільки-но він втратив контроль над емоціями.

— Міс Алісіє, вибачте за затримку. Продовжимо допит.

— Гаразд, – висловила згоду. Маю слабку надію, що слідчий забув попереднє питання, перебуваючи в шоці від почутої по телефону новини.

Але більше він не встиг нічого запитати, бо в двері чемно постукали. У дверях з’явилась секретарка.

— Перепрошую, офіцери, міс Алісіє. Терміновий дзвінок чомусь надійшов у приймальню компанії «Фоксістрім». З лабораторії телефонували відносно нових доказів у справі, адже ваш мобільний, містер Векслі, був зайнятий. Будь-ласка, терміново під’їдьте в лабораторію.

— Дякую за інформацію, міс. Ви дуже люб’язна. Міс Алісіє, ми продовжимо розмову трохи пізніше. Сподіваюсь, вам нічого приховувати. До побачення.

Офіцери покинули приміщення, а я зітхнула з полегшенням.

У кабінет хутко зайшла моя подруга Джорджі. Їй не терпілось дізнатися подробиці розмови, адже підслухати не вдалося.

— Алісіє, як усе пройшло? Які питання задавали офіцери? – дівчина перейшла на шепіт, та притишений голос прокрався в закапелки моєї збентеженої душі.

Я огорнула кабінет закляттям тиші – зайві вуха нам не потрібні. Усім була відома шкідлива звичка секретарки Енн підслуховувати розмови керівництва.

— Джорджі, невже ці вбивства моїх рук справа? Чому у мене почалися провали в пам’яті? Мій мозок, напевно, не фіксує спогади, пов’язані з чотирма жертвами на фірмі? Подруго, я все більше і більше впевнююсь, що власноруч убила всіх. Ти ж знаєш мої здібності, які я зараз тільки вчуся контролювати, та не завжди виходить. Я б могла запаморочити голову будь-кому, щоб відвести від себе підозру, – я все розповідала і розповідала, а Джорджі мене уважно слухала.

Нарешті мій словарний запас вичерпався, я зітхнула з полегшенням. У кабінеті повисла гнітюча тиша. Подруга сиділа задумавшись і дивилася в простір перед собою, не помічаючи нічого.

— Джорджі, тільки не мовчи. Мені важлива твоя думка, я вже не можу жити в підозрах до самої себе! – мій голос зірвався на крик.

Я досконало вивчила характер подруги, якщо вона виявить мою причетність до злочинів, точно заявить на мене в поліцію. Це не було пов’язано з підступністю характеру брюнетки, просто вона не терпіла несправедливості. Тим паче, на мене могло чекало набагато більше покарання, якщо мене запідозрять на батьківщині – родичі загиблих вимагатимуть моєї страти на головній площі столиці.

Лише б Джорджина заговорила, а не мовчала, розбиваючи цим серце. Напевно, я зараз втрачаю єдину близьку подругу.

— Ти точно не вбивця. Я спостерігала за тобою останнім часом, дуже прискіпливо аналізувала поведінку, щоб упевнитись у твоїй непричетності, – рішуче похитала головою Джорджі.

— Невже? Але що зі мною коїться останнім часом? – я запитала з відчаєм у голосі.

— Та що завгодно. Можливо, це черговий етап розвитку кіцуне? Але існує і більш серйозна версія – хтось цілеспрямовано «розхитує» твою психіку, доводячи до нервового виснаження.

— Добре, що ти мені довіряєш, – зітхнула з полегшенням, – А з впливом на психіку я впораюсь. Тепер до справи. Я дещо згадала стосовно Глорії. Останні дні я відчувала сильне магічне випромінювання від неї.

— Цікаво, продовжуй, – подруга-вовчиця відчула кінець нитки клубка, потягнувши за який можна дізнатися всю правду про злочини на фірмі, – На жаль, у мене відсутній дар відчувати магічну ауру. Ти не думаєш, що хтось міг використати спеціальне закляття?

— У тому й справа. Я думаю, хтось штучно прискорив розвиток здібностей Глорії, заодно зістаривши органи й системи.

— Тобто? Глорія була звичайною молодою дівчиною.

— Джорджі, мені вдалося підслухати розмову старшого лейтенанта з криміналістичною лабораторією. Смерть міс Рівз наступила б все-рівно на днях, адже вона помирала від старості. Удар тупим предметом лише прискорив неминуче, – скоромовкою випалила я, передчуваючи реакцію подруги.

— Алісіє, ти потрапила у справжню халепу. Уявляєш, який шок буде в патологоанатома, коли він віддасть зразки тканин Глорії на детальний аналіз? Багатьом перевертням у цьому світі загрожує викриття. Але ж тебе чекає продовження допиту, і цього разу, відчуваю, це не буде простою формальністю. Подруго, нам слід терміново продумати, що тобі говорити наступного разу, інакше – ти опинишся за гратами.

— Знаю, і тому прошу допомоги. Тим більше, коли я перебуваю в стані нестабільності.

— Еліс, максимально використай здібності кіцуне, – брюнетка підбадьорливо взяла мої холодні долоні в свої, намагаючись зігріти, – Перестань хвилюватися, я тебе завжди підстрахую. Зберись, і в бій.

— Ох, Джорджі, щоб я без тебе робила? – слабка тінь посмішки промайнула на вустах, – Гаразд, я спробую. Як гадаєш, з чого потрібно починати?

— Подруго, необхідно налагодити контакт зі слідчими. Я знаю, ти можеш підслуховувати навіть на відстані.

— Зрозуміла, що ти маєш на увазі, – я кивнула на знак згоди.

Мені залишалось підійти до вікна, щоб надійно опустити важкі порт’єри. Заодно, виглянула в приймальню повідомити секретарку, що пів години буду обговорювати важливі питання із заступницею, тому прошу нікому нас не турбувати.

Повернувшись у кабінет, натиснула панель на шафі, яка тихо повернулася, запрошуючи у потаємну кімнату. Мій острівець спокою здавався джунглями, але був повністю обладнаний під мої потреби. Кімната нагадувала рідний світ – буяли дивовижні дерева, щебетали райські пташки, розпускалися важкі бутони, поширюючи заспокійливий аромат. Легкі світло-зелені завіси коливалися від подихів теплого вітерця, навіваючи спокій «розхитаним» нервам кіцуне.