Глава 7

Алісія

У пакунку я виявила конверт і дерев’яну скриньку. Але мені більше хотілося дізнатися мамині слова, а потім переходити до послання від Міністерства.

— Селесто, розкажи, будь-ласка, новини про матусю. Що вона конкретно говорила? – в нетерплячці засовалася на стільці.

— Перед тим, як розповім, доведеться згадати історію нашого світу. Ти ж нікуди не поспішаєш?

— Тітонько, сьогодні переночую в тебе. Якщо ти не проти, – зазирнула в очі старшої кіцуне, як у дитинстві.

— Гаразд. Вислухай мене уважно, Еліс. Можливо, ця інформація допоможе врятувати не тільки життя майбутніх жертв вбивці, а й твоє. Міністерство розділилося на два табори. Але всі зрозуміли, що винищувач перевертнів рано чи пізно добереться до нашого світу, нашої країни. Тому Рада Міністерства вирішила накласти певні обмеження на телепортацію між Землею і Батьківщиною.

— Який жах! Селесто, мені чомусь здається, що тут замішані маги, які давно воюють з нами.

— У певному сенсі ти маєш рацію. Мільйони років тому маги жили з нашими предками на одній землі, поділивши навпіл сфери впливу. Та після кількох сутичок сторони поклялися мстити за вбитих соратників.

— Так, пам’ятаю. Але кривава помства перетворилася на банальну боротьбу за владу. Правляча верхівка мала достатньо грошей, щоб винаймати військо, яке задовольняло свою жагу крові, винищуючи супротивників.

— Алісіє, серед воїнів були як прості солдати, так і професійні вбивці без сорому. Ці другі – безжалісні маніяки, готові вбивати наліво і направо. Почалася війна, яка тривала десятками сотень років. Різня то вщухала, як хвилі на гладі моря, то, подібно до ненаситного вогню, знову піднімала голову і розправляла плечі. Криза огорнула наш світ чорними крилами бідності та нужденності. Ненависть за бідність і голод глибо закарбувалася у підсвідомості дітей війни, залишилася назавжди в історії світу. Ватажки сторін заключили перемир’я, яке триває і донині. Силою древнього закляття материк вдалося розділили на дві рівні половини. Магія тонкою змійкою пробігла від полюсів і зіткнулася у центрі колишнього світу – у столиці. Почало творитися щось дивне. Сторони покинули нейтральне місце посеред головної площі і почали спостерігати за видовищем, проте нічого, крім блискавиць і густого туману не побачили. Наступного ранку новостворені материки почали віддалятись. На світанку хмари над колишньою столицею розвіялись і перед здивованими містянами з’явився великий кам'яний острів із гірськими масивами.

— Ой, я знаю цю історію про відважного капітана, який скерував корабель до таємничого острова. Він розказав про чудовисьок, що проживають серед скелястих гір. Жахливі створіння охороняють коштовні камені, а особливо найбільші у світі королівські алмази. Дрібні камінці трапляються на кожному кроці на поверхні, та неминуча смерть чекає на кожного, хто вирішить привласнити скарби.

— Отож-бо. Відтоді кожному шукачу пригод стало відомо, що на новому острові знаходяться величезні поклади алмазів. Проте ніхто не задумувався про кровожерних монстрів – усіх цікавили тільки скарби. До цього часу ведуться суперечки про те, кому насправді належить таємничий острів, який з’явився прямісінько на лінії розподілу материка.

— Селесто, мені цікаво знову зануритися в історію. Але чим вона допоможе в моїй ситуації?

— Історія завжди йде по спіралі, а події часто повторюються. Твоя мама Весталія краєм вушка підслухала про наближення війни. Саме зараз маги, скориставшись непорозуміннями в Міністерстві, захоплюють собі у володіння Алмазний острів.

— А як же моя доля?

— Рада прийшла до висновку відносно тебе – дозволити самостійне розслідування вбивств. Весталія розповіла, що в Міністерстві планують передати тобі спеціальний предмет, але що це – невідомо. Боротьба за володіння островом відволікла головну увагу від тебе, тому скористайся пошуком винищувача перевертнів. Якби не початок військових дій, тебе б під суворою охороною доставили на Батьківщину.

Від шоку я не могла підібрати слів. Невже б я потрапила у в’язницю на рідній планеті? Але у нас вдома занадто суворі закони, інакше б не вдалося тримати в покорі різні види перевертнів. Мене б не врятувала навіть приналежність до відомого роду кіцуне і робота обох батьків у Міністерстві.

Тітонька в цей час взяла в руки таємничий пакунок, на якому я помітила напис «Кайцен Селесті із клану Зимового Світанку». Вона швиденько розірвала пакувальний папір, після чого почала вивчати лист від Міністерства з гербовою печаткою. Старша кіцуне повернула аркуш так, щоб і мені було достатньо видно текст. Я швидко пробігла очами по документу. Від здивування м’яко осіла на підлікотник дивану.

«Шановна кайцен Селесто. Волею Ради Міністерства ви призначені для виконання справи державної важливості. Вам доручено передати дерев’яну скриньку у руки кіцуне Алісії із клану Золотого Лотоса. Ви повинні надіти на неї предмет зі скриньки. Запам’ятайте, вам заборонено надавати будь-яку допомогу цій кіцуне. Завдання ви повинні виконати на протязі 24 годин, а після цього по спецпропуску повернутися в нашу столицю. У разі відмови ви і ваша родина будуть судитися за законом про державну зраду. Щиро бажаємо успіху. Рада Міністерства».

— Невже тобі забороняється допомагати мені під страхом смертельної кари? – у мене не вистачало слів, щоб виказати обурення такою несправедливістю.

— У Міністерства власні методи тримати підлеглих у покорі, тому я й перебралася працювати на Землю. Але і тут мені немає спокою, – гірка усмішка скривила вуста Селести.

Старша кіцуне простягнула мені скриньку, в якій тепер уже на мене чекав офіційний лист.

«Шановна кайцен Алісіє. Ви вважаєтесь одною з головних підозрюваних у справі вбивств перевертнів. Стосовно вас зібрано досьє з вагомими доказами. Але Рада Міністерства, порадившись, вирішила надати вам шанс самостійно виправдати себе. Ви можете скористатись правом на місяць розслідування, звісно, якщо не бажаєте негайно постати перед державним судом. Для того, щоб ви несанкціоновано не використовували сильну магію пропонуємо надягти браслет, який не дозволить скористатися навіюваннями чи закляттями. Ваша природна магія, тобто чари, які властиві вашому виду, від сьогодні частково заблоковані. Кіцуне, яка принесе вам скриньку з вказівками і браслетом, не має права вам допомагати. Щиро бажаємо успіху. Рада Міністерства».