Глава 18

— Я вислухаю тебе з великим задоволенням, – сумно зітхнула Джорджі, вмощуючись зручніше на диванчику. Мені чомусь захотілося примоститися на підвіконні, ніби в шкільні роки.

— Все закрутилося від звістки про мій псевдовід’їзд. Фірма залишилась в твоїх руках, а я нібито розчинилася в повітрі, хоча не планувала покидати місто. Пам’ятаєш, коли ми з тобою збиралися на прийом до менталіста Олівера, показували термінові новини? Ще тоді журналісти навіть не здогадувалися, у чому мене звинувачують і чому затримали. Але тепер вони з усією нахабністю стверджують, нібито я – і є вбивця. Та і покупці приїхали з заявою, що нацькують на мене як поліцію, так і журналістів, так і мисливців.

— Розумію. Якщо в них знайдуться фальшиві докази, то ти опинишся за гратами, а компанія спочатку збанкрутує, а потім піде з молотка за копійки. А ми з тобою скільки сил і коштів вклали в її розвиток.

— Джорджі, ти просто потрапила на гачок зловмисників. Ти ж відразу зателефонувала мені, щоб я примчала рятувати «Фоксістрім», де б я не була. Хтось вирішив перевірити інформацію – дізнатися, чи дійсно я втекла чи тимчасово сховалась від переслідування.

— Цей хтось вирішив зіграти на моєму болючому місці, - тонкі пальці подруги стиснулися в кулаки, а губи побіліли від напруги, - Я одного разу спостерігала крах власної компанії, тому не могла допустити подібне відносно тебе. Вибач, Еліс, я зіграла за правилами маніпулятора – справжнього вбивці. Як я тебе підвела!

— Я тебе зовсім не звинувачую. Він просто виявився хитрішим від нас, але не все втрачено. Ми ще покажемо нахабі смаженого зайця, – намагалася жартом заспокоїти нещасну подругу, – Тепер давай вирішувати нагальні питання.

— Що будемо робити далі? – здвигнувши плечима, задала питання заступниця.

— Мій генератор ідей відмовився працювати, – хотілося трохи розрядити ситуацію гострим слівцем.

Плавним рухом зістрибнула з підвіконня і наблизилася до дверей. В цей момент на порозі з’явилася секретарка, ніби відчула, що саме вона нам зараз потрібна. Дівчина трохи зам’ялася, хоча питання крутилося у неї на язику.

— Так, Енн. Слухаю тебе.

— Я можу задати провокаційне питання? Колеги пліткують, що ви плануєте підписати документи на продаж компанії.

— Заспокойся, Енн. Якби я підписала документи, то навряд би ми сиділи і обговорювали наступний план дій, – підбадьорливо посміхнулася я, хоча на душі скребли кігтями дикі кішки.

— Міс Алісіє, можливо бажаєте чаю? Напій завжди допомагав вам розслабитись, – трошки сміливіше запропонувала дівчина.

— Чудова пропозиція. Ми з міс Джорджиною не відмовимось. Так?

— Добре, – згодилась на чаювання втомлена брюнетка.

Секретарка вже хотіла виконувати вказівку, але я її зупинила черговим наказом:

— Енн, будь-ласка, повідом усіх працівників, щоб через чверть години збиралися в актовому залі.

Підлегла застигла від здивування. Я дуже рідко збирала всіх разом, хіба що повідомити надзвичайні новини чи запланувати корпоративну вечірку. Заодно очі дівчини ковзнули до пустих вікон:

— Місс Алісіє, а куди поділися гардини? Я тільки сьогодні повісила нові.

У відповідь я тільки потисла плечами.

— Доведеться замовляти нові, – зітхнула секретарка і лише тут її погляд наштовхнувся на купку попелу на підлозі. Брови дівчини стрімко злетіли вгору, але більше питань вона розсудливо задавати не наважилась, тільки прошмигнула тінню за напіввідчинені двері.

— Еліс, що ти знову задумала? – уже за чашкою ароматного напою запитала і одночасно жахнулась Джорджина, – Твоя затія добром не закінчиться. Повір мені на слово.

— Ось і не думай критикувати мої рішення. Я не можу більше так жити, ховаючись від реальності. Щось уже потрібно роботи, адже час невмолимо тікає крізь пальці.

— Розумію тебе. Знай, ти можеш на мене розраховувати, – подруга завжди була на моїй стороні.

— Не хочу спостерігати, як моя компанія поступово вмирає на очах. Я стільки праці вклала в її розвиток. І тут вона із знаменитої і престижної в один момент перетворюється на казна-що, – одинока сльозинка потонула в духмяному чаї.

— Не слід так переживати, інакше емоції візьмуть верх над холодним розумом, – намагалася розрадити Джорджі.

— Ти зачерствіла у своїх переконаннях. Я ніяк не можу заспокоїтись, вже не здатна тримати своїх відчуттів під контролем. Якби не твій подарунок, напевне, спопелила б уже пів міста.

— Еліс, я просто бачила життя. Я відчула все на власному досвіді. Але в мене не було поряд подруги, яка завжди залюбки допоможе і підкаже вихід. А тепер уяви собі зустріч зарюмсаної начальниці з шокованими працівниками, які підсвідомо чекають звільнення.

— Мені здається, мій вигляд їх не особливо засмутить.

— Подруго, ти повинна бути серйозною, завжди зібраною, сильною шефинею перед підлеглими, а не зляканим маленьким дівчатком, яке так хочеться втішити, – Джорджі вміла бути жорсткою у висловах, за що я цінила її дружбу ще вище.

— Думаєш, я впораюсь? – здивувалася я, опановуючи свій гарячий норов.

— Звісно, ти дуже сильна, – хмикнула заступниця, – Я вірю в тебе.

— Ти ж іще не знаєш і навіть не підозрюєш, що я придумала цього разу, - по моєму обличчу розповзлася одночасно хитра і задоволена посмішка.

— Ні, – у підтвердження своїх слів Джорджина похитала головою з боку в бік, – Сподіваюся, що ти не надумала піднімати «Фоксістрім» на повітря лише для того, щоб вона не дісталася конкурентам.

— Такого я робити не збираюся, – заспокоїла подругу.

— Так, інший варіант. Ти не збираєшся покидати пост керівника компанії? – приголомшила мене несподіваним питанням брюнетка.

— Навіть не думала тікати з корабля, що от-от потоне. Але дякую за ідею, – хитро посміхнулася я.

— Еліс! – намагалася заспокоїти мене окликом Джорджі.

— Добре, добре, не буду, – погодилася я, – На сьогодні досить питань. Нехай моя блискуча ідея для всіх залишиться сюрпризом.