Сандра
Розплющивши очі, зрозуміла, що за вікном уже світанок. Поруч зі мною на ліжку мирно сопіла Кетрін. Схоже, вона провела тут усю ніч. Але що сталося вчора? Повільно прокручуючи в голові вчорашній вечір у вітальні демонюки, згадала, що від надлишку емоцій знову спалахнула. На цей раз я не зуміла так легко загасити полум'я, як минулого разу. Професор казав, що бачив, як колись спалахнув Рей. Потрібно буде розпитати про це детальніше. Вставши тихенько з ліжка, щоб не розбудити Кет, підійшла до вікна. На площі перед замком спав Морок піднявши над собою купол.
- Сандро, ти чому встала з ліжка? - ще сонним голосом пробурмотіла Кет.
- Я добре почуваюся. Просто вчора трохи перехвилювалася. Різко сівши в ліжку і проганяючи сон, Кетрін суворо сказала:
- Ти маєш мені все розповісти з самого початку! Як сталося так, що ти стала істинною одного короля, причому будучи фавориткою іншого?!
Підійшовши до ліжка і сівши навпроти сестри, почала розповідати все з самого початку. Про Морока і те, як його хотіли забрати. Про професора Крафа, який мені в усьому допомагав і навіть про стихійників, яких король тримав спустошеними в якомусь секретному місці. Під час мого оповідання у Кетрін все більше округлялися очі. А коли я закінчила, Кет випалила:
- Мдааа, я б тоді теж втекла. Але Рей, мені здається, він, дійсно, тобою дорожить.
Не встигла я обуритися, як у двері постукали. Кет поспішила відчинити.
- Леді, ви вже прокинулися? Я прийшла допомогти вам зібратися до сніданку. Його величність наказав накрити в малому залі. Ще до вас зараз має прийти лікар, оглянути вас, ваша Величність, — скоромовкою сповістила нас одна зі служниць.
- Чудово, Софіє. Принеси мені нове плаття і візьми ще одне для леді Сандри, - видно, що сестра себе тут дуже непогано відчувала.
Вона легко віддавала накази служниці, ніби була в нас вдома. А значить, я все ж таки дарма турбувалася. Але зізнаюся, побачивши вчора сестру в сльозах, думки підпалити демонюці його бездоганний костюм, відвідували мене неодноразово.
Ледве встигнувши поспіхом прийняти ванну і переодягнутися, як двері спальні відчинилися, і в кімнату важливою ходою зайшов ще один демон.
- Ваша Величність, бачу вам уже набагато краще! Прекрасно! Не кожному демонові, вдається утихомирити свою другу іпостась, коли вона рветься назовні вперше. Ви велика молодець!
- Іпостась? - Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати. Я була в повному шоці від почутого.
- Так, іпостась. Раніше такого не траплялося, але раніше і справжніх королів не знаходилося. Все через те, що у вас мешкає справжня темрява. Вона розбудила вашу другу форму.
Говорити про те, що це відбувалося до відбору, я не стала. Із цим треба розбиратися. Але зараз було дещо ще, що турбувало мене набагато сильніше, ніж моя іпостась. Алан! Він рано чи пізно все одно дізнається, що я тут. Мені потрібно було терміново поговорити з Реєм, розповісти про плани Алана. І зробити це потрібно обережно. Оглянувши мене з голови до п'ят, лікар сказав, що моє здоров'я в нормі, і я можу спуститися до сніданку, що ми з Кет і зробили. Щойно я зробила крок у малу залу, їсти перехотілося відразу. За великим столом сиділа Луара і задоволено посміхалася. Як зазвичай у дуже відвертій сукні та з яскраво-червоними губами. Виглядало дуже зухвало.
- Олександро, як ти почуваєшся? - Ледве варто було мені увійти, як Рей вставши з стільця, попрямував до мене.
- Все гаразд, не турбуйся. Мені потрібно з тобою поговорити, бажано зараз і без зайвих вух! - кивнувши у бік демониці, почала чекати дій у відповідь.
- Луара, вибачся перед леді Кетрін і покинь нас, - сказав Рей.
Посмішка на обличчі демониці зникла без сліду. Вона хотіла було заперечити, але наткнувшись на пильний погляд Рея, все ж таки вибачилася перед Кет.
- Вибачте, леді Кетрін, за мої грубі слова. Не знаю, що на мене найшло, - процідила крізь зуби та й не дочекавшись відповіді залишила нас утрьох. Я вже хотіла розпочати розмову, але мене випередив цей коронований вискочка.
- Ваша перша умова виконана. То про що ви хотіли поговорити, моя королева?
Вирішивши не звертати уваги на шпильки демонюки, почала розмову.
- Справа в тому, що я маю певні відомості про те, що Алан готується до війни! - з занепокоєння почала я. Але на мої слова Рей лише засміявся.
- До війни? Олександра, Алан занадто боягузливий, щоб почати війну!
Але я, залишивши його сміх поза увагою, продовжила. Почувши про стихійників, які мирно чекають свого часу, Рей все ж таки напружився і про щось задумався. А потім поставив зовсім не те питання, яке я очікувала почути.
- Навіщо ти мені все це розповідаєш? – цілком серйозним голосом поцікавився демон.
- Я хочу уникнути кровопролиття. Потрібно знайти цих стихійників і як би це зараз не прозвучало, але їх треба знищити. За словами професора, вони стали бездушними монстрами, здатними на все. Якщо ми їх знайдемо, зможемо уникнути війни. Я лише хочу, щоб мої рідні люди були у безпеці.
- Якщо все так, то навіщо тобі мені допомагати? З такою міццю, як ти кажеш, у нас просто немає шансів. Ти могла б уникнути весілля зі мною.
– Я не хочу війни. Минулого разу вона забрала половину моєї родини, не хочу щоб це повторилося!
- Ти не хочеш війни, але все ж таки, розповіла мені плани Алана. Що тоді мені завадить просто зараз, без попередження напасти на хмарні землі?
- Ти не зробиш цього, - у моєму голосі з'явилися неспокійні нотки.
- Я лише прошу знайти стихійників і знищити! Тоді Алан буде безпечним. Можна обійтись без війни!
- А якщо він знову збере свою слухняну армію? Що тоді? - роздратовано спитав Рей.
- Потрібно надати докази, про те що зробив Алан! Мені більше нема в кого просити допомоги! Повернуться я не можу, одразу стану здобиччю короля.
Лукава усмішка заграла на гарному обличчі демона. Стоп, я сказала гарному? Що це на мене найшло? На нахабному, безсоромному обличчі демона!