Деталі мають значення

Самбір, 2020 рік 
Максим прийшов з роботи трохи раніше. Його мучило питання, що йому робити. На очі попався  сімейний альбом. Тут фото з їхнього весілля.  Тут Нана вагітна. Тут він на руках із малюком. Ще одна вагітність. Тут вони вже всі четверо. Щасливі , усміхнені. Тут з дітьми на відпочинку. 
- А  Дуся? - Згадав Макс про свою коханку. - Вона ще не була одружена, дітей не має. З нею це все знову треба починати з початку. А хочу Я це все ще раз проживати? - Макс серйозно запитав сам себе.- А хочу Я ще дітей? А хочу Я знову недосипати ночами? Міняти памперси? -  
Йому не хотілося. Він з жахом згадував всі ці безсонні ночі, дикі крики малюків, які постійно то їсти хотіли, то спати, то зуби різалися, то хвороби якісь. Вічно втомлена і знервована Нана. Претензії, що мало  допомагав з дітьми.  Ні , через цей жах ще раз проходити йому зовсім не хотілось.  

### 
Нана побачила Максима у вітальні. В руках у нього був їхній сімейний альбом. 
- Дивно...- Подумала Нана і присіла поруч на диван.  
- Які вони були маленькі. Аж не віриться. - Вихопилось у Нани коли побачила фото їхніх дітей. 
- Ага.. Якось дуже  тихо без них. - Посміхнувся Макс. 
- Може заберемо їх в суботу? А то правда, якось не вистачає. 
- Давай. 

### 
П'ятниця 
- Любий, ти не забув , у мене завтра день народження. Можливо до Львова з'їздимо? - Шепотіла на вушко Максові Дусічка.  
- Я не можу. - Якось відмахнувся Макс. - Треба забрати дітей. 
- Але ж завтра мій день народження, можливо в неділю забереш? - Не хотіла поступатись Дуся. 
- Ні, це вже вирішено. - Холодно відповів чоловік. 
- Але ж ми домовилися раніше. Пам'ятаєш? 
- Помінялись плани.  
- Ну добре. А коли тоді ми відсвяткуємо ? - Не здавалась дівчина. 
- Дуся, нам треба серйозно поговорити. - Холодно сказав Макс і відступив декілька кроків назад. По спині у дівчини пробіг неприємний холодок. - Нам треба розійтись. Я не можу дати тобі те, що ти хочеш. Я не готовий кидати сім'ю. Не готовий далі тебе утримувати і з тобою працювати. Квартира проплачена ще на три місяці. Тому, поки можеш там залишатися.  На роботу в понеділок вже не виходь. Ось тобі зарплата за цей місяць і ще два місяці додатково.  
- І Макс простягнув конверт. 
- Хам...- Прошипіла Дуся і зі всієї сили хотіла вдарити його по щоці, але Макс зловив руку на льоту. 
- Ти ще пожалієш! - Прокричала Дуся, вихопила конверт і гучно тріснула за собою дверима. 

### 
Субота. 
Машина повільно їхала по бездоріжжю.  
- Ну коли вже зроблять цю дорогу? - Не витримав Макс. 
- Колись. - Філософськи відповіла Нана і засміялась. Дорога повертала в   одне із Прикарпатських сіл. По ліву  сторону протікав Дністер. По праву - сосновий ліс. Вони їхали на дачу до батьків Нани. Саме там були їхні діти. 

- Ура, мама і тато приїхали! - Кричали двоє дітлахів дев'яти і семи років, і бігли на зустріч машині.  
На обличчі в Нани і Макса засяяли посмішки. Не встигли вони вийти з машини, як їхні шиї охопили дитячі рученята. 
- Ти уявляєш, тут не має інтернету. Й мережа погано ловить. - Розповідав здивовано старший син.  
- Ходи, ходи скоріше ,ми наловили ціле відро риби! - Хвалився молодший син і тягнув Макса до хати .-  
- Які ж вони на мене схожі. - Думав Максим обнімаючи дітей і слухаючи їхні пригоди.  
- Мої орли ! - Гордо сказав тихенько Макс обнімаючи за плечі синів. А потім глянувши на Нану виправився і доповнив. - Наші.. наші орли... 

- А давайте зробимо фотографію в наш сімейний альбом.- Запропонував Макс і витягнув з кишені телефон... 


Самбір, 2020 рік 

Нана, Макс і діти прогулювались по вечірньому Самборі.  
- Яке ж гарне наше місто.- Сказала Нана і пригорнулась до чоловіка. 
- Так, дуже гарне. Особливо коли дивитись із висоти.- Підтвердив Макс. 
- Точно, а давайте піднімемось на ратушу. - Запропонував старший син. 

Очам відкрилась неймовірна панорама. Фонтан виблискував різнобарвними вогнями.  Запалені ліхтарі освічували алею. В повітрі пахло липою. А на лавочках сиділи закохані пари.  
- Як же тут красиво! - Вихопилось у Нани. 
Максим дістав із кишені піджака невеличку білу  коробочку. І не зрозуміло звідки, витягнув букет білих троянд. Став на одне коліно і промовив: 
- Я хочу, щоб і перед Богом ти була моєю дружиною. Ти згідна взяти зі мною шлюб?  
Нана заплакала від щастя. Вона так давно про це мріяла.  А Макс раніше вважав це пережитками минулого. 
- Так, згідна... - Крізь сльози промовила Нана і обняла свого чоловіка. 

### 
У церкві пахло ладаном. По всюди горіли запалені свічки .Серця нестримно бились від хвилювання.  Священник зачитував слова шлюбної  обітниці.  На цей раз, все було щиро і правдиво. А не так, як тоді , десять років назад, в РАЦСі : по приколу. 

- Я ,Максим, беру Тебе, Нана, за жінку, і  прирікаю Тобі любов, вірність, і чесність подружню, і що не залишу Тебе аж до смерти. Так мені Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, і всі святі. 

- Я, Нана, беру Тебе, Максим, за мужа, і прирікаю Тобі любов, вірність, чесність, і послух подружній, і що не залишу Тебе аж до смерти. Так мені Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, і всі святі. 

Священик: 
- Що Бог з’єднав, чоловік нехай не розлучає... 









P.S. На цьому, роман "Вогонь, пристрасть і жінка" офіційно оголошую завершеним . 



Бажаю, щоб у ваших сім'ях панувала Любов, Пристрасть і Повага)  

Пам'ятайте, що сім'я складається не тільки із приємних моментів. Тому ,коли у ваших стосунках наступає холод і зима, витягуйте із своєї пам'яті і шухляди, те що вас зближувало і об'єднувало 💕🌼💕 

Цінуйте один одного і бережіть💓 

Ваша Наталія Кузьмин ) 💜