Володарка темних гір. Дарія Дагаз

3.1

 Вийшовши з порталу я був сильно здивованим. Хтось зміг розбудити кам’яних стражів. Могутніх големів, що з давніх часів стерегли землі Айє. В останнє вони рухались двадцять років тому. І пішли під землю коли старий хранитель розвіяв свою душу. Скільки раз я безуспішно намагався їх розбудити, та вони ніяк не реагували, більше того їх магія наче зникла. Саме з нашої сторони не було големів. Решта ж големів, вправно виконували свою роботу. На півдні - пісочні, на заході - земляні, на сході глиняні. Наша місцевість більш кам’яниста, от і големів зробив хранитель з цього матеріалу. Лише те, що цілісність грані не змінилась, а з іншими нічого не трапилось, давало надію, що коли-небудь і кам’яні прокинуться.

 Що такого могло статися?

 Роздумувати я не мав часу. На одному з големів висів мій старший син, Демей. Підняв вверх скіпетр влади, випустив з нього магію, що змусила стражів завмерти, далі опустив Демейя на землю.

 Моє серце зупинилось. Щоб забитись в рази швидше. Я побачив її.

 Ту кого понад усе любив, ту єдину кого любив. Ту кого серед живих немає вже багато років. Ту кого оплакував кожного дня. Ту за кого готовий був віддати своє життя.

- Вітана!

 Завив від болю в душі. Сльози заполонили очі. Серце мало не розірвалось.

 Моя Вітана, лежала вся в крові з заплющеними очима. Я побіг до неї. Молився щоб це була саме вона, а головне зміг її врятувати. Зміг повернути кохану. Зміг отримати найбажаніше у своєму житті.

 Крок, ще крок, ще десяток кроків. Кожен з яких все повільніший за попередній. Я завмер щоб впасти в прірву розчарувань. Звісно, це не вона. Волосся і риси обличчя, хоч і були дуже схожі, але моя Вітана була інша. ЇЇ вогняно-золоте волосся нагадувало в день промені сонця, а в ночі язички вогню. Зелені, нереально красиві очі, змушували нічого крім них не помічати. М’які лінії обличчя, надавали йому ніжність, а красива жіночна фігура зваблювала кожного. Вітана була найкрасивішою кого я знав. Її доброта та в дечому дитячі бачення мене забавляли, зачаровували, закохували в неї. І саме вони її погубили.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше