18

 Катя. Повернувшись в кімнату.

 День виявився насичений новими знаннями. Про грані і світ Айє здається більш менш переварила нову інформацію, все завдяки раніше прочитаному в книжках.  В перші дні мій мозок сильно впирався сприймати цей світ але йшов час, а я звикала. Як не крути, а тут цікаво… Та головне, що гріло мою душу, так це шанс побачити батьків. Як же я рада. Дерево Знань просто подарунок небе.  Воно може дати мені саме бажане…

 Моя радість тривала лише крихітний момент. Різко стало гірко, захотілося скрутитися калачиком і заплакати. Нехороші думки почали заповнювати мою голову. А якщо батькам там погано? А якщо вони страждають? Я боюсь бачити щось подібне. Моє серце розіб’ється на тисячі шматочків, якщо моє зникнення змусить рідних скуштувати горя. Та ще і не зникнення, а смерть. Мені дуже страшно думати, як вони там. А ще чекати декілька днів, поки король Дешир мене туди відведе. Я не знаю, що гірше: чекати коли все проясниться чи подивитися у вічі страху прямісінько зараз. Хочеться звісно все зараз дізнатись але… Але поки не побачила, ще можу уявляти, що з батьками все добре. Ох, хоч би з ними було все добре. Благаю тебе Боже, хай з ними буде все добре…

 Дівчина не рухалась і майже не дихала, внутрішньо зжавшись. Лише сльози лилися з її очей, створюючи по тілу рух. Здавалось, що навіть кров завмерла в очікуванні розв’язки подій. Тіло хололо, та вона наче нічого не відчувала. Та зненацька Катя: зжала кулаки, різко встала на ноги, спину вирівняла, голову тримала рівно. Здавалось вона з останніх сил старається розпалити в собі бойовий вогонь. Заговорила сама до себе:

  - Ні, треба зібратись! Зібратись на всі сто відсотків.  Я просто мушу дізнатися, як вони так. А ще якось передати звісточку. Так Кать, з цієї миті ти більше не розкисаєш! Як би не було, минуле ти не змінеш. Але я можу докласти всіх зусиль для якомога кращого тепер. Файтінг!

 Такі бойові накази, частенько допомагали дівчині припинити нюні та зібратись. Цього разу зробити це  було найважче. В голосі лунала рішучість, а очі випромінювали страждання. Вона запуталася, вона не була готова до цих подій, вона не вірить до кінця в себе. 

-Спати! А зараз спати. Мені треба спати. 

З цими думками дівчина швидку заснула.