Глава 3.1

- Хто ? -  шоковано  вигукую . 

-  Власник клубу - ледве вимовив Алекс. 

-  Алекс, ти можеш іти, там в тебе вже черга, після роботи  за йдеш до мене в кабінет - строго вимовив Артем, в мене навіть мурашки по шкірі пішли. Невже він звільнить Алекса через мене.                               

-  Артем Сергійович, будь ласка не звільняйте Алекса, це ми з Аделіною його попросили. Я вже йду, через п'ять хвилин ви мене тут і не побачите - майже зі словами вимовляю ці слова. І тепер до мене доходить, Влад також не з простих хлопців. Ну навіщо ми з ними зв'язались. 

-  Так, по - перше заспокойся - спокійно вимовив він - а по - друге, коли це Я став ще й Сергійовичем?                              

- Ну , цей - не можу ніяк підібрати слова , тому зминаю свої пальці , але раптово він накрив мої руки і від цього стало більш спокійно.

- Заспокойся , ти чого ? - стурбовано запитує.                      

- Не знаю - просто видихаю .                                  

- Давай краще підемо до мене в кабінет , поговоримо , бо Аделіна з Владом повертаються _ і кивнув в бік пари , яка тримаючись за руки прямувала до нас .              

- Добре - погоджуюсь і він підійматися , подає мені руку і починає вести на другий поверх Ю але там сходи розходяться на два боки і як я зрозуміла  що одні ведуть до таких самих столиків як і внизу , а на інших стояли три охоронці , які чемно пропустили нас далі по каледору . за кілька кроків ми зупинилися біля скляних чорних дверей , але через них нічого не було видно  Артем пропустив мене в перед і як тільки я ввійшла в середину світло одразу спалахнуло , але Артем направився до лампи , яка стояла в кутку і включив її , а основне світло вимкнув і це виглядало дуже гарно , адже згодом включилась і світлодіодна стрічка .

- А в тебе тут гарно - і я не брехала , адже інтер'єр був чудовим .

- Дякую - відповів він і показав рукою на диван , щоб я присіла .

- Ти покликав Алекса до себе , щоб звільнити ? - боязко запитую його .

- Ні . просто хочу , щоб в клубі був порядок  , адже тут не продається наркота , не має стриптизерок і віп кімнат . Я створив цей заклад для відпочинку , а кому не подобається такий відпочинок може іти в будь який інший клуб

-А ти сам заснував цей клуб? - запитую в нього, адже в такому юному віці щось мати, то це велика гордість. 

-Так, все придумав  сам і за двох кошти - зізнався юнак. 

-Ти молодь - вирвалось у мене. 

-А ти красива - ці слова змушують мене червоніти. 

-Дякую - ледь чутно відповідаю і опускаю погляд на свої руки - я вже піду - піднімаю погляд на нього і тону в його карих очах. 

-Я тебе відвезу - поспішив відповісти він. 

-Не треба, я з Аделіною піду - швидко відповідаю. 

-Мені здається, що в твоєї подруги інша компанія на цей вечір. А саму я тебе не відпущу  - і допоміг мені підвестись. 

-Мені потрібно з подругою попрощатись - вимовляю вже внизу. 

-Добре, підемо по шукаємо їх - легко відповів Артем.  

-Ось, вони біля борної стійки - показую в їхній бік.                                 

- Ходімо- ще міцні не стиснути мою руку і посів через натовп. 

 - Я бачу ви тут не сумуєте - першим промовив Артем.                                   

-Звісно - загадково посміхнувся Влад і міцніше притиснув Адель до себе. 

-  Адель, Я вже буду йти - прощаюсь з подругою.                                        

-  Добре, а Я ще залишуся. Зранку набери мене - на прощання цілує в щоку  і ми з Артемом зникаємо в натовпі. 

-   Назвеш свою адресу ? - запитує хлопець 

-  Так- диктую йому свій адрес , а потім просто провалююсь в сон. 

-  Злато, просипайся хтось ніжно    торкається моєї щоки, від чого я повільно розплющую очі. 

-  Де я ? - перше, що запитую.                                                                 

-  Вдома -  відповів він. 

-  Дякую, що підвіз, бувай - і швидко вискочила з машини.                                      

Дякую за те, що обрали мою книгу. Мені дуже приємно 🤗🤗🤗