глава 14

Вчора ми з Романом добре попрацювали , перебрали десь чверть паперів і я зрозуміла , що стан нашої фірми поганий . Якщо мама продовжить нею керувати , то в ближчий час ми можемо збанкрутувати .

Сьогодні день повинен бути виснажливий , тому ,що я хочу піти на фірму , але не просто , а замаскувати себе і влаштуватись на посаду перекладача . Так , як мову я знаю дуже добре , то я зможу це зробити . Так як до співбесіди залишилось одна з половиною години с то я пішла збиратись . Попросила подругу купити мені все необхідне та очікувала на неї .

 - Привіт - вітається вона , коли завітала до мене в кімнату .

 - Привіт , ти все купила ?- запитую в неї .

 - Так , але мені цікаво , навіщо тобі це все ?- здивовано запитує .

- Зараз нема часу розповідати , давай краще я переодінусь , а ти оціниш : дивлюсь на неї благальним поглядом .

 - Добре , але я обов'язково  маю про все дізнатись - з усмішкою відповідає .

 - Обов'язково - і забираю в неї пакети і ховаюсь за дверима ванної кімнати .

Швидко дістаю з неї все та одразу овіваю чорну спідницю олівець і білу сорочку , яку заправила в спідницю , потім чорний  парик , який ледве закріпила на голові і лінзи карого відтінку . Скорегувавши обличчя і зробивши макіяж , виходжу до подруги .

 - Ну , що як ?- запитую в неї .

Вибачте , що так довго не було нових глав , але я вже повернулась до вас . Мені дуже приємно бачити , що книга вам подобається і заради цього я буду далі творити для вас . А тепер хочу запитати , як думаєте , хто ця жінка , і яке відношення вона має до Злати . 

 - Ого - вимовила одразу коли перевела свій погляд з телефону на мене .- ти куди отак зібралась .

 - На роботу - легко відповідаю .

 - На яку роботу , тобі ще вісімнадцяти нема , а  працювати в такому офісному вигляді ти не зможеш , тому розповідай , що і де ?- захопливо ставить питання .

 - Я  до нас на співбесіду їду - відповідаю та обираю сумку , щоб покласти в неї все необхідне .

 - Можливо ти забула , але тобі сімнадцять і тебе ніхто не прийме , та й навіщо тобі робота , якщо то й так ваша фірма?- здивовано запитує.

 - Так , наша , але мама не дає мені змогу знати , як в нас ідуть справи , тому я вирішила стати на фірмі перекладачем , там робити не багато і так я зможу все винюхувати . А ще мені цікаво , хто тепер керую фірмою , адже мами не має - коротко розповідаю все .

 - Ну добре , це зрозуміло , а як ти збиралась іти на співбесіду без резюме ?- знову ставить питання .

 - Воно в мене є - легко відповідаю .

 - Звідки ?- здивовано довитися на мене .

 - Вчора я запитала Романа , чи можна зробити резюме вдома , і він відповів що так , трішки помучилась , зате ось - беру і кручу пере нею папку .

 - А хто такий Роман ?.

 - Це той хлопець , який забрав мене в ту ніч - легко відповідаю і відводжу погляд .

 - Тобто , ви досі спілкуєтесь ?- здивовано запитує .

 - Так - відповідаю - вибач , але в мене таксі приїхало , тому я мушку бігти  

- Добре , тоді я також піду , бо в мене запис на манікюр - і так ми прощаємось .

Всю дорогу я сильно нервувала , адже резюме в мене повністю вигадане і навіть фото там не моє , в цих роздумах моє таксі зупинилось біля входу до офісу . Розплатившись з таксі я повільним кроком направилась до приймальні , але яка знаходиться на першому поверсі , а не та, що біля кабінету мами .

- Добрий день - одразу вітається дівчина з білявим довгим волоссям .

- Добрий день - відповідаю їй - я прийшла на співбесіду  на посаду перекладача англійської мови .

- Добре , зараз вас охоронець проведе - з усмішкою відповідає .

- А хто буде проводити співбесіду ? - цікавлюся  в неї.

- Так , як Ілона  Вікторівна змушена була покинути нашу країну , то співбесіду з вами буде проводити її замісник   - а ця дівчина любить побалакати .

- Добре , тоді я почекаю охорону -  з усмішкою відповідаю і присідаю  на диванчик , який розмістився поряд .

- Ось , цей чоловік вас проведе -  показує в бік охоронця , який прямує до мене .

- Добрий день - вітаюсь і підійматися з диванчика .

- Доброго дня _ строго відповідає - ходімо за мною - це всі слова , які він вимовив .

Вже за кілька хвилин   я стояла під кабінетом , який спочатку належав батьку ,  а тапер мамі .  Іванка щось уважно розглядає в комп'ютері й коли охоронець повідомив , що я прийшла на співбесіду , то вона спокійно мене пропустила . Повільно відкриваю двері і заходжу до кабінету , навпроти мене стоїть жінка , чи дівчина , яка дивиться у вікно , Потім повільно повертається до мене і я просто втрачаю дар мови ...