волошка

Глава 18

Повільно розплющую очі і одразу бачу перед собою Романа , який мирно сопе поклавши одну руку на мою талію . Його гаряче дихання обпалює мою шию і він цього в мене мурашки на шкірі , вирішую , що потрібно подивитись скільки годин , щоб не спізнитись на роботу , тому хочу непомітно вибратись з його обіймів , але як тільки я поворухнулась , то він вимовив 

- Ей , ти куди - з закритими очима вимовляє , а в мене з'являється посмішка він того , який він милий коли спить .

- Я хочу подивитись скільки годин - тихо вимовляю .

- Ну тоді відпускаю тебе - і він дійсно забирає свою руку з моєї талій .

- Мені от цікаво , ти ж мав піти , коли я засну - вирішила запитати в нього , адже його обіцянку пам'ятаю .

- Так , але я також заснув - не знаю чи правда це , але я йому повірила .

-  Вже восьма ранку , добре , що я прокинулась , адже мені це потрібно змінити зовнішність - розповідаю юнаку , коли він також підіймається з ліжка - мене так справді не впізнати ? 

- Заспокойся , ніхто ні про що не дізнається , просто не нервуй і все - заспокоює мене .

- Добре - впевнено відповідаю .

-Я вже піду , а ти не забудь поснідати - наголошує він , а мені приємно , що він турбується про мене . 

- Якщо встигну звичайно - тихо вимовляю і маю надію , що хлопець нічого не почув .

- Що означає , якщо встигну ? - запитую і підходить до мене ближче .

- Добре , я поснідаю - запевняю його .

- От і добре - відповідає він і зупиняється навпроти мене  - я вже буду йти - відповідає він і цілує в лоб .

- Добре - відповідаю і бачу , що хлопець вже на моєму балконі .

Швидко біжу в ванну і  починаю своє перевтілення , цього разу я довше збиралась , адже ніяк не могла сховати своє волосся за перукою. Так я  й витратила весь час і навіть не встигла поснідати , вже дорогою , я зрозуміла , що навіть води не випила .Швидко заходжу до фірми та прямую на своє робоче місце , помічаю , що працівників вже багато і це мене радує , адже роботу не прогулюють .

До обіду я так занурилась в роботу , що й не помічала нічого ,  працювала б і на далі так , але на мій стіл поклали пакунок . Я швидко підняла погляд і там зустріла охоронця , дивилась на нього великими очима і нічого не розуміла .

- Це вам передали - відповів строго він .

- Хто ? - одразу ставлю питання .

- Я про таке не повідомляю вимовив він і просто пішов геть .

Повільно відкриваю пакет і здивовано дивлюсь на дві упаковані коробочки , зверху вони схожі на ті , в яких доставляють їжу з ресторану , повільно відкриваю її і мої здогадки підтвердились , том був мій улюблений салат цезар і запечений лосось зі шпинатом і картоплею  . Одразу з'явилось запитання від кого це добро , але мені пощастило , адже там була записка 

" Думаю тобі варто зробити перерву і поповнити всі сили . Приємного апетиту і знай , що скоро ти зі всім впораєшся .

                                                                                                                              Рома " 

 Його слова мене приємно вразили і вже в який раз він зробив мені приємно .  З усмішкою на обличчі починаю їсти салат і розумію , що це надзвичайно смачно . Швидко закінчивши з обідом знову повертаюсь за роботу . Вирішила , що спочатку вирішу всю роботу на сьогодні, а вже  пізніше почну збирати інформацію про  Альбіну  Володимирівну , вона дуже таємниця людина , але точно має якесь відношення до мами , адже вона б просто так не залишила її управляти компанією . І ось на годиннику все третя година і я закінчила всю роботу . Вирішила , що на робочому місці прибрати не потрібно , щоб не привертати увагу інших , повільно направляюсь до туалету , щоб підправити свій макіяж . Помічаю , що там Іванка секретар  і  заспокоююсь , що там хоча б не більше жінок .

Зрозумівши , що зі макіяжем все нормально , то хочу вже йти геть , але раптово Іванка зачіпає мої довгі неприродні коси і мій парик падає на підлогу . Мене одразу кинуло в холодний піт , а Іванка так злякалась , що аж зблідла . Намагаюсь не повертатись до неї обличчям  , а лише повільно піднімаю перуку з підлоги.

- Вибачте , я не хотіла - тихо вимовляє вона , а я підіймаю на неї свій погляд і забуваю , що  моя перука в мене в  руках .

- Злата Ігорівна ? - шоковано запитує вона .

- Тихо , ніхто не має знати цього , ти зрозуміла - дивлюсь на неї строгим поглядам , адже це справді дуже важливо .

- Добре - вимовляє вона , а потім додає - а чому ви маскуєтесь . Ну і що я їй маю відповісти ......

 

Як думаєте , чи розповість Злата всю правду , відповідь залиште в коментарях . Будьте більш активними , адже якщо нема читачів , то нема автора .

Приємного читання 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше