Глава 25

 - Я хотіла запитати дещо - вирішила почати здалека .

 - І що ? - здивовано дивиться на мене .

 - Я хотіла запитати , чи можу звільнена ?- запитую , і розумію , що мало не розповіла всю правду , адже я вже просто морально втомилась від цього усього.

 - А тобі хтось казав ,що ти звільнена ?- здивовано запитує .

 - Ні - відповідаю і помічаю на її плечі волос , одразу з'являється алан , але я розумію , що втілити мені не вдасться .

 - Тоді чого ти чекаєш , працюй - відповідає 

 --Добре - відповідаю і вже хочу виходити геть , але раптом вона мене зупиняє .

 - Віднеси ось цю теку Іванні  , все одно ідеш туди - відповідає і простягає мені її .

 - Гаразд - відповідаю і ніби не нароком відпускаю її рук , а звідти звичайно висипались документи .

 - Ой  вибачте , я зараз все зберу - відповідаю і присідаю біля папер .

 - Не чіпай , краще я сама це зроблю , адже довірити тобі нічого не можна - відповідає строго і сама присідає біля мене , коли вона підіймає один лис , то я швидко знімаю з її плеча той самий волос 

 - Все , бери і йди - строго відповідає , а я радію , адже вона нічого не запідозрила .

 - Вибачте ще раз - відповідаю і зникаю за дверима .

 - Ось , тобі Альбіна передала - відповідаю Іванці .

 - Добре - розгортає і дивиться ті самі документи , які ми щойно збирали , а я тим часом дивлюсь на волос у своїй руці . Потім покидаю приймальню і повертаюсь у свій корпус , швидко находжу свою сумку і кладу туди волос . Невже справді мені вдалось його дістати . Я не можу повірити , що успіх все-таки на моєму боці , адже  зробивши текст ДНК я зможу знайти відповідь на своє запитання . Надихнувшись цим , я нарешті змогла зосередитись на роботі .

Вже п'ята година дня , я мама мене жодного разу так і не набрала а, це звичайно мене засмучувало , але я знала , що так і буде , тому почала закінчувати свою роботу і поїхати додому . Зрозумівши , що тепер мені потрібно буде повертатись до дому без маскування , то почала придумувати  план , як потрапити в будинок у своєму звичайному образі . Довго думаючи зрозуміла , що кращим варіантом буле  одягати перуку у будиночку Роми , адже так мама не буде бачити мене , і ввечері знову залишати його там . Тому швидко  зібравшись пішла на вихід з фірми . До будинку я дісталась так , як завжди на таксі , а потім швидко направилась до саду . В будиночку не було світла , тому я подумала , що Роми немає , але на мій подив там було відкрито , тому я швидко зайшла всередину .

 - Тут хтось є ?- запитую , щоб бути впевненою  , але мені так ніхто й не відповів , тому я пройшла всередину і направилась до ванної кімнати , але несподівано вони відчинились і переді мною стояв Рома  , його торс був голий , і тільки рушник тримався та поясі , але мені здалось , що і він от впаде , тому я різко розвернулась в іншу сторону .

 - Вибач ,  я думала тебе тут нема - тихо  відповідаю і здригаюсь від того , що його руки лягли на мої плечі ,  і коли він тільки встиг підійти ?.

 - Не вибачайся - тихо прошипів він і почав перебирати пальцями моє волосся  ,  а мені в ніс різко вдарив запас гелю від душі з цитрусом . Запах був змішаний зі справжнім запахом Роми та в поєднанні вийшло щось нереальне  в мене одразу ноги покосились від цього , потім Рома різко повернув мене і я опинилась замкнутою в його кільці , а мій погляд зупинився на його грудях ,  я звичайно знала , що в нього гарна фігура , але точно не очікувала побачити таке , тому коли почала червоніти перевела погляд на його обличчя , і зрозуміла , що він занадто близько біля мене . Хлопець повільно почав нахилятись до мене і я зробила  теж саме ,  і саме зараз він ніжно замкнув наші губи в  чуттєвому поцілунку . З кожною секундою поцілунок ставав все глибоким і я поклала свої руки на його груди , і   зрозуміла , як сильно б'ється його серце . А він у  свою чергу ще  сильніше стискав мою талію , від поцілунку в мене крутилась голова , тому  перша розімкнула поцілунок .

 - Ром - важко дихаючи шепочу .

 - Що квіточко ? - так само відповідає і притуляється своїм чолом до мого .

 - Я не хочу тебе втрачати - тихо промовляю і дивуюсь сама собі , адже й сама не очікувала , шо скажу таке .

 - Ти мене й не втратиш : відповідає і цілує в щоку .

 - Ти вибач , що я так спонтанно прийшла , просто в мене мама вдома , а так я прийти не можу - відповідаю і підіймаю на нього свій погляд .

 - Я казав , що ти не маєш вибачатись - чітко відповідає .

 - Добре , а можна мені залишити це все тут ?- запитую і  дивлюсь на нього , тільки зараз я зрозуміла  , що дістаю йому тільки до плеча .

 - Так , звісно , тільки  спочатку  я піду та одінусь , а вже потім ти підеш - відповідає і дивиться на мою реакцію .

 - Добре - просто киваю і він відпускає мене зі своїх обмів .

Вже скоро Злата дізнається правду про Альбіну , тому, будь ласка,  підтримайте мені зірочкою і підпискою , адже я дуже стараюсь для вас .