Глава 29

Одразу читаючи всю інформацію не розуміючи нічого дочитую до кінця і вірогідність батьківства 99,9 .

Ніколи не думала , о мені буде настільки погано від прочитаного , серце болісно защемило , з очей рікою лилися сльози , а я нічого не могла вдіяти . Швидко пожмакала папір і думала , що це мені допоможе , але так нічого й не сталось , серце все ще щимило .

Я думала , що це все просто моя фантазія , моя мама ніколи б не зрадила батьку , але вийшло , так , що я сильно помилялась . Яка в вона все-таки  підступна і жорстока . Зараз я хотіла просто почути від неї всю правду , але розуміла , що через два дні я їду звідки , от тоді та розповім їй все , що думаю . Зараз в мене в голові крутиться одна фраза , як вона могла . Але що тут сказати , це ж моя мама .

Якби Рома був поруч , то обов'язково зміг би заспокоїти мене . Лягаю на ліжко та обіймаю подушку , на якій залишилися його парфуми  , в ніздрі одразу вбиває такий знайомий і рідний запах. І так в сльозах і я засинаю навіть не повечерявши 

Не знаю , скільки часу я спала , але прокинулась від того , що друга частина ліжка прогнулась , бо на ній хтось був . Розплющую очі та бачу перед собою Романа .

- Рома - тихо шепочу і кидаюсь обіймати його .

- Я не хотів тебе будити вимовляє і цілує мене в скроню , він завжди так робить , коли ми довго не бачимось .

- А я не хотіла засинати не побачивши тебе - тихо відповідаю і відпускаю його зі своїх обіймів .

- Ти якась засмучена , щось сталось ? - обережно запитує .

- Так - відповідаю і сльози знову навертаються на мої очі .

- Ей , маленька заспокойся - ніжно шепоче і погладжує мене по спині .

-  Як вона могла - злісно шиплю

- Хто ? - здивовано запитує .

- Мама . Альбіна її рідна донька - відповідаю і починаю просто ридати на його плечі 

- Як ? - шоковано запитує .

- Сама не знаю , сьогодні прийшли результати тесту ДНК і все підтвердило - схлипуючи відповідаю .

- Все , заспокойся - через кілька хвилин відповідає .

- Як ? - тихо запитую .

- Я ж казав , що хочу провести вечір разом , тому забути всі негаразди та думай тільки про те , чого найбільше хочеш - ніжно шепоче він і дивиться в мої заплакані очі .

- Просто хочу поцілувати тебе - тихо зізнаюсь і дивлюсь на те , як на його обличчі розпливається посмішка і вже за декілька секунд наші губи сплітаються в єдиному танці . Він владно керує моїми губами і це мені неабияк подобається . Першою  розмикаю наш поцілунок і як завжди відводжу погляд в сторону .

- Я ж казав не робити так - шепоче десь біля мого віха .

- Казав - ледве вимовляю , адже його дихання ніжно лоскоче мою шию .

- Тоді чому ти постійно відводиш погляд ?  - знову ставить те  саме питання .

- Бо я соромлюся - чесно відповідаю .

- Кого , мене ? - здивовано запитує .

 - Так - нарешті відповідаю .

 - Ей , тобі нема чого соромитися - заспокою мене і загрібає у свої обійми - ми дуже мила , коли так робиш - тихо шепоче він .

 - Дякую - відповідаю і цілую його в щоку .

 - Можливо тобі буде потрібна моя допомагає на завтра ?- запитує він 

 - А як же твоя робота ?- ставлю йому запитання .

 - Ну , після роботи , адже вона на тебе також чекає - з усмішкою промовляє .

 - Тоді добре , мені завтра потрібно поїхати ,а я навіть не зібрала жодних речей - відповідаю і розумію , що речей справді в мене багато , а я так і не почала їх збирати .

 - Нахвилюйся , я тобі допоможу - запевняє мене .

 - Ти ж, мабуть, голодний - згадую про вечерю , яку приготувала .

 - Трішечки - зізнається він 

 - То ходімо повечеряємо - пропоную йому .

 - Ти це все приготувала ?- запитує мене , коли я ставлю перед ним нашу їжу

 - Ну так - зізнаюсь .

 - Сонечко , мені дуже приємно , але ми могли просто замовити доставлення , адже ти цілий день на роботі працювала , а потім це й за плитою .

 - Мені захотілось приготувати для тебе вечерю - чесно зізнаюсь .

 - Дякую тобі , мені дуже приємно - вимовляє і цілує мене в губи .