Розділ 11

День Ейлса почався добре. Він прокинувся в обіймах чарівної білявки, що так мило сопіла і ховалась від сонця долонею. Залишивши легкий поцілунок на її чолі, вирушив у ванну кімнату, де прийняв прохолодний душ. Потім привів себе до ладу і пішов на кухню. Йому чомусь дуже хотілося приготувати смачний сніданок, аби порадувати Стеллу.

Весь у турботах він зовсім забув про роботу, на якій повинен був з'явитися не пізніше дев'ятої. І хоча годинник вже показував початок десятої, йому ніхто не дзвонив. Втім Рей вже придумав пару гарних відмовок, щоб залишитися вдома і провести час з дівчиною, так солодко сплячою в його ліжку.

Кава майже закипіла на плиті, а теплі круасани вже чекали на блакитному блюдці, коли в кишені штанів пролунав дзвінок.

— Ну, нарешті, — грайливо промовив Рейган, і дістав телефон. Це був Майкл, його старий добрий друг Майкл. — Так?

— Боже, ти говориш! — Пролунав радісний крик на тому кінці лінії.

— Так, говорю, — здивовано відповів Рей, а потім усміхнувся і додав, — десь з року.

— Жарти він жартує! Я тут дізнався про одну жахливу річ. Рей, ти маєш терміново поїхати з міста. Напевно, надовго.

— З чого це раптом? — Усмішка не сходила з обличчя Рея, ніби він відчував якийсь незрозумілий розіграш.

— Рей, прошу тебе, постався до цього дуже серйозно. Тебе замовили. — Останнє Майкл сказав дуже тихо, але чітко.

—  Замовили? Ти жартуєш чи що?

— Рей, я нізащо не жартуватиму на такі теми, особливо з тобою. Ми друзі і я хочу, щоб з тобою все було добре. Прошу тебе, зникни з міста. Тільки все вщухне, я обов'язково зателефоную і скажу тобі.

— Вибач, що ти несеш? Кому треба було наймати на мене кілера? Смієшся? Я не маю ворогів, мене всі люблять.

— Рей…

— Не хвилюйся, зі мною все буде нормально, ось побачиш, — Рейган подивився на каву, яка вже кипіла і просила налити її в чашку. — Мені час іти, зателефоную пізніше.

— Стрив…!

Але Майкл не встиг домовити, адже Ейлс уже скинув виклик і сховав телефон до кишені. Його день повинен пройти добре, в оточенні красивої й цікавої йому дівчини, а не в напружених думках про те, що в нього є вороги, які ненавидять його так сильно, що здатні витратити чималі гроші аби його вбив якийсь кілер. Хоча, може померти від руки професіонала було не так уже й погано.

Рейган узяв піднос з кавою та круасанами і пішов до спальні. Він уже уявляв як сонна Стелла, посміхаючись, дякувала йому.

З ним коїлося щось дивне. Він протягом п'яти днів тільки й робив, що думав про Стеллу. І навіть зараз, коли Рей уже опанував нею, він все одно не міг викинути дівчину зі своєї голови. Йому хотілося бути поруч та слухати її голос. Хотілося пестити її, бачити її посмішку і ці грайливі безсоромні вогники в синіх очах. Всі ці бажання були для Рейгана не звичними, але кожна думка про те як він втілює їх в житті приносила радість. А не в його правилах відмовляти собі в радощах.

Рейган увійшов до кімнати, широко посміхаючись. Стелла вже прокинулася й сиділа не рухаючись, дивлячись у вікно. Так, цей краєвид зачаровував. Рей і сам часом міг годинами просиджувати біля вікна, спостерігаючи за цим дивовижним містом повним таємниць і загадок.

— Доброго ранку, Стелло.

Білявка обернулася тільки-но почула його голос. Її погляд був схвильований, навіть зляканий. Вона побачила його і піднос з круасанами та її улюбленою кавою, і на губах витяглася посмішка.

— Втечімо з міста? Зараз. Не думаючи ні про що. — Випалила вона, безтурботно посміхаючись.

— І ти туди ж? Що трапилося? —  Спитав, зупинившись біля ліжка. Він дивився на Стеллу і бачив, що дівчина чимось схвильована. Невже і вона знає те, що сказав йому Майкл. Тоді виходить це зовсім не жарти? Але з іншого боку, що за дурниці, кому потрібна його смерть?

Тремтячи, Стелла поповзла до нього по ліжку. Вона посміхалася, але страх в очах все одно був великий. Вона не мала часу на пояснення, та й чи готова вона була зізнатися? Ні. Їй хотілося просто втекти з ним. Просто зникнути й бути щасливою, нікому не зобов'язаною, вільною.

— Добре, — кивнув Рей так і не дочекавшись відповіді. — Добре, давай втечімо.

Зрештою, Рейган давно хотів просто відпочити: від свого батька, від міської метушні та постійних справ. Йому не завадило б трохи розвіятися десь за кордоном. А якщо з ним у компанії буде Стелла, тоді відпочинок одразу забарвиться яскравішими фарбами.

Та замість посмішки після його згоди, Рей помітив в очах Стелли ще більший страх. Це здивувало його, і брови чоловіка помітно зігнулися.

— Стелло?

Дівчина нічого не відповіла. Вона досить різко піднялася на ліжку і в ту ж мить почувся незрозумілий свист. Стелла оступилася і почала падати на Рейгана. Піднос випав з його рук. Рей підхопити Стеллу та вона повисла в його руках вся така гарна... І нежива.

Від маленького отвору панорамне скло пішло тріщинками у всі боки й видавши характерний, неприємний звук, звалилося вниз, розсипавшись на дрібні скляні краплі. Подивившись на Стеллу, що не рухалася в його руках, Рейган злякано здригнувся. Його долоня відчувала, як тепла рідина наповнювала сорочку, в яку була одягнена дівчина. Він вийняв руку, щоб подивитися. Вся його долоня була вкрита темно-червоною фарбою. Рей онімів, але за кілька секунд закричав.