Розділ 5 Весілля та інші таємниці (2)

Нет чекав на них у вітальні. На столику біля дивану стояла ваза з печивом та графін з соком. Нет привітався:

- Добрий день.

Кріс підвів Ніка до Нета.

- Нік, познайомся з Нетом. Він нас сьогодні запросив до себе.

- Нік, відчувай себе як вдома. Проходь.

Нік побіг та стрибнув на диван. Працював телевізор – і дитина знайшла, чим зайнятись. Нет пішов за ним та сів поруч.

Енні та Кріс пройшли на кухню, Кріс приніс торт.

- Що в тебе з оком?

- Все добре. Постав на стіл, будь ласка.

Кріс поставив пакунок на стіл. Ен розвернулась, тримаючи в руці ніж.

- Мелінда скоро прийде?

- Має бути скоро. Це Нет тебе вдарив?

- Ні, я вдарилась, зачепивши одну з шафок на кухні.

- Зрозуміло.

- Слухай, Нет має ідею, аби Нік приходив до нас кожні вихідні.

- Мелінда теж має приходити?

- Це вона сама має вирішити.

- Думаю, Мелінда не буде проти. Вона на вихідних все рівно працює, тому інколи не має з ким залишити дитину.

- Добре. Давай віднесемо торт нашим хлопцям.

На виході з кухні Кріс затримався.

- Слухай, Ен. Якщо він ще раз захоче тебе вдарити… Не мовчи про це. Він не припинить. Подай заяву в поліцію.

- Я поради не питала, чи не так?

І Енні вийшла з кухні. Крісу щиро стало шкода дівчину. Він бачив, що Нет може зробити з дівчиною, як і куди він зазвичай б’є. Він ще пам’ятав, як  виглядала його сестра, в той час, коли зустрічалась з Нетом.

В цей день сталось ще багато з того, що неможливо було вважати нормальним. Нет аж занадто був любязним з Меліндою, Ен майже ввесь час проводила на кухні, а Кріс почував себе зайвим у цій грі в щасливу сім’ю.

Непомітно пройшов наступний тиждень. Всі займались своїми справами. У вихідні знову відбулась зустріч Ніка з Нетом.

Кріс приходив у цей дім, аби поспілкуватись з Ен. Йому подобалось, коли вона розповідала про свою роботу. Вона працювала екскурсоводом. Крісу вона розповіла багато нового про його рідне місто Лондон. Нових синців Кріс не помітив, а старий майже зійшов.

- Крісе, а чи можу я з тобою поділитись секретом?

- Ну, давай спробуємо.

- Я вчора приміряла весільну сукню. Здається, я обрала ту, що мені до вподоби, але остаточно не можу визначитись. Може, ти зможеш оцінити? Нету ж не можна бачити наречену у весільній сукні до церемонії.

- Добре.

Решту часу вони провели, переглядаючи каталог весільних суконь та оформлення. Кріс, звісно, в цьому нічого не розумів, але йому подобалось спокійно проводити час. Він навіть не хотів дивитись у бік «сім’ї» Нета, Ніка та Мелінди. Кріс помічав, що Енні теж не зручно в цій компанії.

Наприкінці зустрічі Нет звернувся до Кріса:

- Крісе, на наступному тижні я їду у відрядження. Я помітив, що ти добре ладнаєш з Ен. Ти можеш походити з нею куди-небудь, аби вона не сумувала?

- Добре. Куди їдеш?

- У відрядження, в інше місто. Там відкривають новий госпіталь – і мене запросили на відкриття.

- Чому не запросиш Ен із собою?

- Зі мною їде Енжела в ролі асистента. Не хочу, щоб в Ен був якийсь привід для ревнощів. Останнім часом в нас з нею багато складнощів.

- Саме тому в неї на минулому тижні був синець під оком?

- Я її не бив.

- Слухай, Нете, ти мені не бреши краще, добре? Я пам’ятаю, в якому стані була Мелінда…

- Завершимо розмову. Ти погодився на мою пропозицію – я тобі за це вдячний.

Так завершилась неділя – і почалось нове життя. Але до чого могли призвести ці зміни – час дасть відповідь.