Розділ 12 Дорога до Уеллінборо (2)

На заправці була невеличка черга. Тому Кейт залишилась в автомобілі, аби під’їхати до колонки, містер Хьюз пішов в кафе, щоб замовити поїсти та знайти вільний столик.

- Вже встигли замовити?

- Так, але обирав на свій смак. Не сподобається – замовите щось інше, я заплачу.

- Не хвилюйтесь, я їм все. Ну, майже все. Окрім запеченої курки з апельсинами.

- Не їсте м’ясо?

- Не їм те, що люди готують не з щирим серцем.

- Дивна Ви. Весь час про це думаю.

- А Ви не думайте. Інколи це шкодить.

- Думати шкодить?

- Так. А ще допомагати, співчувати та намагатись змінити чиєсь життя на краще.

- Звідки в голові молодої дівчини такі думки.

- З власного досвіду. Життя, воно знаєте таке, – нікого не шкодує.

- Подробиці будуть?

- По дорозі. Ми ж домовились.

Їм принесли їжу. Інспектор замовив дві порції Пастушого пирога, а на десерт – крамбл з яблуками.

- Чи бажаєте ще щось?

- Ні, дякую. Кейт?

- Ні, все чудово. Дякую. Рахунок, будь ласка.

- Кейт, я заплачу.

Офіціант пішов, а містер Хьюз та місс Роджерс почали нарешті їсти. В кафе вони провели півгодини. А потім сіли в автомобіль і поїхали.

- Кейт, я досі чекаю Вашої довгої розповіді.

- Добре. Тільки… Знаєте, я, можливо, не найкраща людина, але те, що я Вам розкажу, змінить Вашу думку про мене. Якщо, звісно, вона у Вас з’явилась щодо мене.

- В цьому, знаєте, в мене якесь суперечливе ставлення. Все, що я почув під час допиту про Вас, суперечить тому, що я бачу зараз. Враховуючи те, що кожен, з тих, кого я допитував, розказав про Вас різні речі. Як таке можливо, я й сам не розумію, але це факт.

- Не розумієте… Отже, моя розповідь або дасть відповіді на Ваші питання, або спричинить їхнє збільшення. Готові ризикнути?

- Я сів до Вас в автомобіль майже добровільно, тому – так.