Розділ 14 Сестра (1)

- У Вас є дитина?

- Так. А чому Ви дивуєтесь? Діти – це не така рідкість.

- Ні, діти – це не рідкість. Але я не знав, що у Вас є дитина.

- Алекс… Алекс – вона мені не рідна дитина, я її названа матір.

- Хто її біологічні батьки?

- А ось в цьому якраз і є причина всього того, що сталось, – біологічні батьки Алекс Роджерс.

- Я так розумію, прізвище…

- Так, в неї наше сімейне дівоче прізвище – Роджерс.

- То ж, хто є батьками вашої названої доньки?

- Матір Алекс – моя сестра.

- Софія?

- Ні. Знаєте, про померлих не можна говорити погано, але… Софія, на мою скромну думку, – неймовірна дурепа. Ніхто б і не дізнався, що я в Лондоні, якщо б вона не розпатякала.

В цю мить Кейт стукнула по рулю правою рукою. Звук клаксона почувся на кілька метрів вперед і назад.

- Нащо шуміти?

- Мене це бісить, розумієте. Софія ніколи ні про кого не думала. В цей раз її не обдумані вчинки призвели до її власної смерті. Але це півбіди.

- Її смерть – це півбіди?

- Так. Вона не подумала про небогу.

- Про Вашу названу доньку…

- Як небога Алекс мені та Софії рідна.

- ЩО?

- В наших батьків доньок народилось троє. Але тепер в них тільки я та їх онука Алекс.

- Вона з ними зараз?

- Так, у відносній безпеці.

- Чому Ви думаєте, що їй щось загрожує?

- Чому Ви думаєте, що Софію хтось вбив?

- У нас є докази та ознаки насильницької смерті.

- В мене теж є на що базувати свої домисли.

Почав лити дощ, видимість погіршилась. Кейт знизила швидкість. На певний час містер Хьюз та місс Роджерс припинили свою жваву розмову. Дорога була майже пустою. Радіо Кейт не вмикала – їй не подобалось, коли щось відволікає від дороги. Але голос інспектора не викликав в неї відрази.

- Кейт, скажіть, будь ласка, чому Ви сказали, що у Ваших батьків з трьох доньок залишилась лише Ви?

- Про долю Софії Ви знаєте, а от… Роуз… Роуз вона померла, коли народжувала Алекс. Її вона так і не побачила.