Розділ 18 Правда

Кейт вийшла з автомобіля і відкрила багажне відділення. Діставши шолом вона ще якийсь час стояла на дорозі, не наважуючись повернутись в салон і віддати цей рожевий шолом містеру Хьюзу на перевірку. Вона досі не вірила, що Крісс… Але це все емоції, а думати треба розумом.

- Ось, тримайте.

- Дякую.

Інспектор крутив цей шолом в руках, не знаючи чи дійсно в ньому було щось сховано. Зламати будь-яку річ дуже просто, але треба знати нащо це робити. Вдягнувши окуляри детектив почав розглядати підкладку. Він побачив підрізану частину.

- Стривайте, тут щось є.

- Невже…

- Зараз, спробую акуратно вийняти.

Містер Хьюз дістав невеликий листок білого паперу складений вдвоє.

- Кейт, я так розумію, що це адресовано Вам, – то ж і читати маєте Ви.

- Я боюсь…

- Ви?!

- Так, а що я вже не людина і не можу нічого боятись?!

- Можете, звісно. Але це ж лише папірець, а Крісса тут немає, – то ж він Вам не зашкодить.

- Добре.

Місс Роджерс розкрила листок і почала читати вголос:

«Привіт, Кейт. Так, я знаю, що ти не зовсім Енн. «Енні» – це ім’я мені більше до вподоби. Енні… Ми з тобою не були раніше знайомі, але я дещо дізнався про тебе. Ти ж теж хотіла б дещо про мене дізнатись, чи не так? Я один з друзів Нета Вілсона. Ти шукаєш нас всіх, його друзів. Але не всі його друзі були на тій вечірці, яка занапастила життя твоїй сестрі, занапастила життя тобі. Ти ж живеш лише помстою. Навіть дозволяєш Нету бити тебе, аби тільки мати можливість викрити його та дізнатись, хто його друзі. Я знаю, хто тоді був на тій вечірці. Я не пішов. Мене там не було. Але от Софі, нібито твоя подруга, хоча ми обидва знаємо, що це не так, здалась мені знайомою. Я звісно ще подумаю, чому. Якщо буде бажання поговорити, а я впевнений, що ти втечеш з цього фальшивого весілля, мій номер телефону той самий. На твій дзвінок я відповім.»

- Будете телефонувати?

- Не знаю. А Ви що б зробили?

- Нічого. Ми ще їдемо в Уеллінборо?

- Так, звісно.

- Тоді відкладіть, Кейт, цю записку кудись найдалі в Вашу пам’ять.

- Якщо Крісс так легко знайшов про мене інформацію, то не дивно, що Софію вбили.

- Я думаю, тільки не ображайтесь, що Ваша сестра сама була інформатором. Мелінда Гроссум сказала, що чула, як місс Роджерс комусь по телефону сказали, що Ви повернулись до Лондону.

- Якщо це правда – то нам треба мчати в Уеллінборо.

- Чому?

- Тому що Алекс я нікому не віддам.