Розділ 21 Питання

До відділку доїхали швидко. Кейт вибігла з автомобіля, як тільки містер Хьюз зупинив його біля будівлі. Інспектор залишив машину на площі біля відділку і теж рушив наздогнати Кейт. Коли детектив зайшов у відділок, місс Роджерс вже лаялась з молодим поліцейським, тому що той в свою чергу не хотів її пропускати далі.

- Добрий день. Я інспектор Хьюз з Лондону. Ця привітна особа зі мною. Нас чекає містер Томас.

- Зачекайте, будь ласка. Я маю перевірити інформацію. Покажіть Ваше посвідчення, а Ви, місс, відійдіть на безпечну відстань і не заважайте.

- Кейт, посидьте пару хвилин там, під стінкою. Там дуже, на вигляд, зручні стільці.

- Доб-б-бре.

Кейт злилась. Злилась, тому що її не пропускали до рідних; тому що Алекс зникла; тому що вона не знала, що робити. Місс Роджерс досі почувала себе погано. Після втрати свідомості, Кейт відчувала головний біль, і її злегка нудило. Тому замість того, аби сісти на стілець під стінкою, вона пішла до автомату з перекусами, щоб купити якийсь солоний крекер. Купивши упаковку, Кейт все ж таки сіла на стілець і почала повільно їсти. Солоний крекер втамовував по-трохи і відчуття голоду і періодичне відчуття нудоти. Містер Хьюз досі пояснював, хто він і чому він перебуває в цьому відділку. Сержант зателефонував комусь, і невдовзі інспектор махнув рукою Кейт, запрошуючи пройти з ним.

- Куди ми йдемо?

- В кабінет містера Томаса.

- В нього мої батьки?

- Так, вони досі спілкуються.

Через пару хвилин вони дійшли у супроводі сержанта до кабінету тутешнього інспектора. Їх завели до кабінету.

- Добрий день.

- Боже, Кейт! Дякувати Богу, ти повернулась! Ми так хвилювались…! Після Софі… Моя люба!

Міссіс Роджерс підбігла до Кейт та обійняла її. Вони обидві були бліді, мов крейда, та заплакані. Містер Роджерс сидів сумний. Він зняв окуляри і швидко витер вологу під очима, поки ніхто не бачив.

- Прошу сідати.

Сімейну зустріч перервав містер Томас. Він не звик бачити стільки людей одночасно в своєму кабінеті, але сьогодні був винятковий випадок.

- Місс Роджерс, радий вітати Вас у рідному місті. Як мені відомо, Вас розшукують у Лондоні, чи не так?

- Так. Я приїхала в Уелліборо, можна сказати, інкогніто.

- Містере Хьюз, Ви маєте до цього відношення?

- Я тут не з офіційним візитом. Це задля безпеки місс Роджерс.

- Зрозуміло. Як вам відомо, сьогодні о дванадцятій тридцять зникла місс Алекс Роджерс. В документах зазначено, що Кейт Енн Роджерс є її опікуном. Це правда?

- Так.

- Ви єдиний опікун?

- Так.

- Чому Ви залишили дитину на невизначений час? Тепер, коли Алекс Роджерс зникла,  Вас можуть позбавити батьківських прав.

- Я знаю. Але… Послухайте. В мене склались достатньо складні обставини. Моя сестра, вже друга, померла. Мені треба було бути присутньою в Лондоні.

- Інкогніто?

- Як вийде.

- Але мені відомо, що Ви в Лондоні зникли з власного весілля, маючи на руках несправжні документи. Що Ви скажете щодо цього?

- Кейт! Яке весілля?! Які несправжні документи?! Про що він говорить?

- Мамо, не хвилюйтесь, Вам не можна. А Ви, містере Томас, не маєте, що мені висунути, як кримінальну підозру. Це по-перше. По-друге, чому Ви не шукаєте мою небогу? По-третє, чому Ви не знайшли тих виродків, вчинок яких призвів до смерті Роуз? А, про що це я! Ви їх навіть не починали шукати! Не хочете розказати, хто саме Вам дав хабар, аби Ви, містере Томас, навіть не розглядали справу моєї сестри, Роуз Роджерс. Чого Ви мовчите? А тепер я відповім на Ваше питання: чому я залишила дитину і поїхала в Лондон? Я виконувала Вашу роботу – я шукала тих покидьків! А тепер я піду шукати свою небогу. Ви ж можете тільки ставити питання. Мамо, тато, ви залишаєтесь чи вас підвезти до дому? Містере Хьюз?

- Я з Вами, Кейт.

- Ми теж.

Вони вийшли з кабінету містера Томаса, залишивши його одного. Всі сіли в автомобіль Кейт і поїхали до будинку сім’ї Роджерс. Коли всі вийшли з автомобіля, Кейт зупинилась перед входом.

- Я повернусь через п’ять хвилин.

Кейт дістала свій телефон і знайшла потрібний контакт.

- Привіт. Є розмова.