Глава 28

У двері кімнати Аніки постукали. Відкривши двері, вона побачила Тасмін.

- Привіт, - привіталася з нею дівчина-перевертень.

- Привіт, - відповіла Аніка. - Щось трапилося?

Тасмін нечасто до неї заглядала.

- Таннарі просив, - повідомила вона, - щоб ти спустилася.

- А де він?

- Він в саду за будинком, чекає на тебе, - пояснила Тасмін.

- А чого він сам не прийшов? - здивовано запитала вона.

- Іди, побачиш, - загадково посміхнулася сестра.

- Добре, спасибі, - подякувала Аніка. - Зараз йду.

Тасмін махнула їй на прощання і пішла.

Аніка, відкинувши свої справи, спустилася і пішла в сад. Йдучи по доріжці, вона вловила запах диму і чогось смаженого. Зайшовши за кущі, побачила Таннарі, одягненого в чорні спортивні штани і темно-сіру футболку. Він сидів навпочіпки спиною до неї перед багаттям і чимось займався.

Зелена галявина з доглянутим газоном була обладнана для відпочинку: біла ажурна альтанка, стіл, стільці і спеціально відведене місце для багаття. Між деревами висів гамак, поруч з альтанкою стояла лавочка-гойдалка на ланцюгах.

- І що це буде? - запитала Аніка, наближаючись до нього і мимоволі принюхуючись до аромату смаженого м'яса, перемішаного з димом.

- Шашлик, - з посмішкою відповів Таннарі.

Він перевертав шампура з м'ясом над вугіллям. Аніка оцінила масштаб того, що відбувається: на багатті лежали шість шампурів, і в каструлі ще м'ясо. В альтанці на столі стояли тарілки і пляшечки з соусами.

- Признаюсь, - промовила Аніка, спостерігаючи за перевертнем, - думала, ти просто казав про шашлик, щоб я не сердилась через готування.

- Сором і ганьба тому вовку, який не вміє смажити шашлик, - весело промовив Таннарі. - Неважливо з якого м'яса.

Він піднявся на ноги і наблизився до неї.

- Я б не став хвалитися тим, чого не вмію, - Таннарі підійшов впритул і обійняв дівчину за талію. - І сподіваюся, ти не відмовиш, якщо я знову попрошу щось приготувати для мене?

Він з очікуванням подивився на неї.

- Проти ваших кухарів, - усміхнулася Аніка, - моя куховарство відпочиває.

- Але мені подобалося, як ти готувала, - не відставав Таннарі.

- Справді? - недовірливо перепитала дівчина.

Хлопець ствердно закивав.

- Я б не став їсти те, що мені не сподобалося, - заявив він. - Я ж не їв напівфабрикати.

- Якщо сильно попросиш, то, звичайно, приготую, - з посмішкою відповіла дівчина.

- Я дуже сильно буду просити, - з усмішкою промовив перевертень.

Він обійняв її і притиснувся до шиї, заричавши. Дівчина замукала від задоволення, але коли він відпустив, раптом запитала, вказуючи на вогнище:

- Шашлик часом не горить?

- Дідько! - Таннарі, різко випустив її, підскочив до багаття і схопив шампура з м'ясом, забираючи їх з багаття. - Вони були практично готові. Ледве не згоріли.

- Їх могла спіткати доля моєї каструлі, - розсміялася Аніка, спостерігала за тим, як він клопочеться над шашликом.

Їй згадалися його спроба зварити м'ясо і їх розмова у неї вдома, де він пропонував розвести багаття посеред кімнати. Таннарі обернувся до неї з ображеним виглядом.

- Зараз повинні інші підійти, - повідомив Таннарі, знімаючи м'ясо на тарілку. - Так що нудьгувати не доведеться.

- Сімейний відпочинок? - уточнила вона.

- Так, я вирішив сьогодні влаштувати пікнік для всіх, - зізнався він.

Таким чином Таннарі хотів зблизити дівчину зі своєю сім'єю. Спільні сніданки, обіди та вечері трохи здружили їх, а ось пікнік в саду в невимушеній сімейній обстановці згладили би кути, що залишилися. Хлопець дістав телефон і почав дзвонити.

- Ну, де ви там? - сказав він в телефон. - Давайте, підтягувати, вже майже все готово.

Поки Таннарі розкладав чергову порцію для смаження, прийшли мати з батьком, а за ними Тасмін. Одягнені в спортивні костюми, вони зовсім не схожі на мільйонерів і вели себе, як звичайні люди на відпочинку: вільно і розкуто, розмовляли і жартували.

- Запах вже біля будинку чутно, - весело промовила сестра, проходячи повз багаття.

- Втрачаєш нюх, сестричко, - посміхнувся Таннарі. - Повинна була ще в будинку відчути.

Тасмін скорчила рожицю у відповідь. Акелан і  Наіра пройшли в альтанку і влаштувалися за столом. Акелан, обіймаючи й цілуючи, щось нашіптував дружині, і вона тихо сміялася і відповідала йому. Вони так нагадували звичайну парочку закоханих, немов і не було поруч дорослих дітей. Аніку така поведінка дещо здивувало, викликаючи збентеження.

Закінчивши розкладати шампура, Таннарі взяв дівчину під руку і повів в альтанку до решти. Коли все розташувалися по місцях, вони взялися за дегустацію приготованого блюда.

- Щось ти, братик, промахнувся, - поскаржилася Тасмін, прожувати шматок. - підгоріло шашлик.

 Наіра з Акеланом видали тихий смішок. І перш ніж хлопець встиг щось сказати, Аніка заговорила перша.

- Це через мене, - промовила вона винувато. - Я відволікла його.

Тасмін здивовано підняла брови, а в очі заграли веселі бісики.

- Схоже, - вона широко посміхнулася, - братик, у тебе з'явилася ще одна захисниця. Перш доводилося тільки мамі протистояти.

Таннарі з повним ротом сказати нічого не зміг і нагородив її гнівним поглядом. Тасмін поникла, покірно опустивши очі, вловивши його невдоволення. Хоч вона і старша за віком, але за ієрархією стояла нижче його. Аніка ж, будучи його нареченою, а в майбутньому дружиною, прирівнювалася до нього.

- Просто я давно не практикувався, - нарешті, заговорив Таннарі, прожувати. - Через велику перерву.

- Нічого, - мовила  Наіра, бажаючи підтримати сина, - надолужиш згаяне.

- А наступного разу ти будеш смажити, - мстиво промовив Таннарі, вказавши шматком хліба на сестру.