Частина дев’ята. День незапланованих зустрічей

Кожна нормальна людина насправді нормальна лише частково.

Зигмунд Фрейд

На ранок Єва прокинулася зі стійким наміром повернутися додому. За останні кілька днів пригод їй вистачило, тому навіть після повноцінного нічного відпочинку бажання завершити свої пошуки не повернулося.

Та не встигла вона вибратися з ліжка, як озвався її мобільний. Відеодзвінок від Богдана. Закрила обличчя долонями, пробубнівши щось подібне до протяжного «о-о-ой». Дівчина геть забула, що надіслала йому вчора вранці повідомлення з маминими вимогами і попередженням про те, чим все закінчиться, якщо їх не виконати. Хлопець нічого не відповів, але Єва після історії зі Стасом навіть ім’я своє не без труднощів пам’ятала.

Вона спершу почала шукати очима гребінець для волосся,  та потім махнула рукою і прийняла виклик.

– О, привіт. Я вже подумав, що не відповіси.

– Спала.

– Я бачу, – добродушно посміхнувся. – Як пройшла твоя зустріч зі Стасом?

– Обмежимося одним словом: жахливо. Будь ласка, ні про що не питай. Краще скажи, що стосовно нашого фіктивного весілля? Коли будемо розігрувати драму і розлучення?  Я маю тебе зрадити, чи різко розлюбити?

– Чому ти? Може то я падлюка, яка розтоптала твоє кохання? – промовисто підняв праву брову. – А якщо серйозно, то ось що…

Богдан повідомив, що обдумавши все як слід, прийняв рішення розповісти правду, і наголосив, що навіть відчув полегшення. Він, як і Єва, одразу сильно пожалкував про розігране весілля. Іноді ідея здається не на стільки паршивою, поки не реалізуєш її.

Тож, вчора ввечері у нього з Анною Костянтинівною відбулася дуже довга і нелегка розмова. Богдан морально готувався до неї весь день, гадаючи, що після неї мама забудеться про існування сина.

Жінка багато плакала, але сталося все геть не так, як собі уявляв хлопець. Анна Костянтинівна зізналася, що все життя так погано озивалася про геїв не тому, що зневажає чи ненавидить. Причина була у її колишньому чоловікові, який пішов від неї до коханця. Вона на скільки сильно образилася на нього, що не дозволяла спілкуватися з сином, щедро осуджуючи всіх людей з нетрадиційною орієнтацією.  Хоча чудово розуміла, що він з таким самим успіхом міг піти і до іншої жінки. 

Після Богданового зізнання Анна Костянтинівна почала корити себе в тому, що через її багаторічну злість на колишнього чоловіка, власний син боявся відкритися матері.

– Дідько, відчуваю себе персонажем мелодрами, – відповіла Єва на розповідь хлопця.

– Ага, а ми в цьому фільмі головні кретини.

– То ти тепер не будеш переїздити до іншого міста?

– Я не збираюся відмовлятися від хорошої роботи. Мені тут стільки не заплатять. Але я не лише з цього приводу зателефонував. Маю для тебе ще одну новину…

– Чому замовк? Це щось погане, чи театралізуєш момент?

– Я знайшов твого незнайомця.

– Якого незнайомця? – Єва не одразу зрозуміла, кого той має на увазі. – Ой… Трясця! Як і нащо?!

– Я думав, ти зрадієш… – усмішка сповзла з обличчя. – Так, Єво, я вимагаю детального звіту про вчорашній день. Явно сталося щось кепське.

– Мене більше не цікавить ця дурня з пошуками колишніх симпатій, тому… Дякую звісно, але спілкуватися з ним я не буду.

– Боюся, доведеться. Я розповів йому про тебе і він тепер хоче зустрітися. І… ну…, – Богдан винувато зам’явся. – Словом, я розповів йому достатньо для того, щоб Женя сам зміг тебе знайти.

– А-а-а-а-а!!! Катастрофа! – кинула телефон на подушку. Лише за пару хвилин, трішки заспокоївшись, озвалася, не беручи, проте, мобільний до рук: – Отже, Женя… То ти не відповів, як ти його знайшов?

Богдан відповів, що останні кілька днів «випадково» згадав у кількох компаніях своїх знайомих про історію з танцем і пташиним послідом. І ось одна дівчина впізнала історію свого колишнього одногрупника. Навіть дала його контакти в соціальних мережах.

– Я хотів тобі віддячити за… весілля.

– Так. Постривай-но. Тобто ти купі народу розповів про те, як мене голуби обгидили?! Знущаєшся?!!

– Ну-у-у-у… Я твоє ім’я не називав.

– Бодь…

– Га?

Ситуація була дещо незвичною, адже, Єва так і не взяла до рук телефон, тому хлопець міг бачити лише ідеально білу стелю готельного номера.

– Готуйся зустрічати гостей сьогодні. Виїжджаю вбивати тебе.

***

Поїздку додому довелося відкласти. Єва сердилася через несанкціоновану допомогу від Богдана, але в кінці кінців дійшла висновку, що це навіть непогано. Їй в будь-якому разі необхідно було заїхати до батьків, а враховуючи, що розмова мала бути не з  легких, то вона б точно почала шукати способи відкласти її, але знаючи себе, дівчина розуміла, що опинившись так близько до батьківської домівки, не зможе поїхати, не зайшовши до мами і тата.

Хоча зустріч з Женею таки сильно лякала. Єва навіть думати боялася про те, чим це закінчиться. Саме тому вона ось вже годину бродила з кутка в куток і раз за разом виглядала у вікно, вид з якого скоро вивчить напам’ять. Ступінь катастрофи наростав у геометричній прогресії від одного хлопця до іншого, але що може бути страшніше від майже зґвалтування? Хтось помре? Від такої здогадки аж мурашки на тілі виступили.